Кизил-Ірмак
| Кизил-Ірмак тур. Kızılırmak | |
|---|---|
 | |
 | |
| 39°51′11″ пн. ш. 38°24′26″ сх. д. / 39.85327777780555181° пн. ш. 38.407388888917° сх. д. | |
| Витік | Анатолія |
| • координати | 39°51′11″ пн. ш. 38°24′26″ сх. д. / 39.85327777780555181° пн. ш. 38.407388888917° сх. д. |
| • висота, м | 2 000 |
| Гирло | Чорне море |
| • координати | 41°44′03″ пн. ш. 35°57′23″ сх. д. / 41.734166666694775927° пн. ш. 35.95638888891677709° сх. д. |
| Країни: | Туреччина |
| Довжина | 1 350 км |
| Площа басейну: | 77,1 тис. км² |
| Середньорічний стік | 500±0,001 м³/с |
| Притоки: | Деліс, Деврез |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Кизил-Ірмак[1], Кизилирмак[2] (тур. Kızılırmak, дослівно — червона річка; антична назва Галіс, від грец. Άλυς) — найдовша річка Туреччини. Бере початок у горах Кизилдаг, перетинає Анатолійське плоскогір'я і Понтійські гори, впадає у Чорне море, утворюючи дельту.
Довжина — 1151 км, площа басейну — 77,1 тис. км².
Режим[ред. | ред. код]
Спостерігаються весняна повінь, літня межень, осінні паводки від дощів.
Використання[ред. | ред. код]
Використовується для зрошування, численних водяних млинів.
Каскад ГЕС[ред. | ред. код]
У середній течії є гідровузол Хірфанлар (ГЕС потужністю понад 100 МВт, гребля заввишки більше 80 м, водосховище завдовжки близько 80 км).
На річці розташовано ГЕС Pirinçli, ГЕС Kargı Kızılırmak, ГЕС Боябат.
Населені пункти[ред. | ред. код]
Уздовж річки розташовані міста Сивас, Бафра.
Історія[ред. | ред. код]
Хетти називали цю річку Марассантія. Вона служила південним і західним кордоном країни Хатті, ядра хеттської держави, а раніше кордоном поширення хеттської мови.
У античний період Кизил-Ірмак служив східним кордоном Малої Азії.
З цією річкою пов'язаний знаменитий вислів дельфійської піфії:
|
Крез, перейшовши через Галіс, зруйнує велике царство | 
|
Галерея[ред. | ред. код]
-
Річка Кизил-Ірмак. Околиці міста Невшехір. Листопад 2020 року. -
Річка Кизил-Ірмак. Середня течія. Вигляд з мосту до селища Саріхідір, розташованого поряд з Аваносом
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Туреччина // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Атлас світу, 2005.
Література[ред. | ред. код]
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||