Кириченко Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кириченко Іван Васильович
Народження 15 червня 1916(1916-06-15)
Очеретине, Україна
Смерть 26 грудня 2000(2000-12-26) (84 роки)
  Донецьк, Україна
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Київський державний художній інститут (1941)
Діяльність художник, педагог
Вчитель Волокидін Павло Гаврилович, Григор'єв Сергій Олексійович і Кричевський Федір Григорович
Член Спілка радянських художників України
Учасник німецько-радянська війна
Звання старший лейтенант
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки

Іван Васильович Кириче́нко (15 червня 1916, Очеретине — 26 грудня 2000, Донецьк) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1946 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 червня 1916 року на станції Очеретній (нині селище Очеретине Покровського району Донецької області, Україна). Протягом 1935—1941 років навчався у Київському художньому інституті, був учнем Павла Волокидіна, Сергія Григор'єва. Дипломна робота — картина «Декабристи читають лист Пушкіна» (олія, керівник Федір Кричевський)[1].

Брав участь у німецько-радянській війні. Служив у саперних підрозділах. Мав військові звання лейтенанта, старшого лейтенанта. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки (17 травня 1944; 15 червня 1944)[2], орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[3].

Протягом 1947—1951 років викладав у Донецькому архітектурно-художньому ремісничому училищі. Мешкав у Донецьку в будинку на вулиці Комунальній, № 7. Помер у Донецьку 26 грудня 2000 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового живописуреалістичному стилі створював діорами, тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти) і графіки. Серед робіт:

графіка
  • серія «Боєць моєї роти» (1945);
    • «Старший сержант Шполянський»;
    • «Єфрейтор Легічев»;
  • «Художник Василь Любчик» (1945, вугілля);
  • «Дівчина з піонами» (1949);
  • «Комсомолець» (1950);
  • «Леонід» (1951);
  • «Батько» (1952);
живопис
  • серія акварелей «Велика Вітчизняна війна» (1947);
  • «Польові квіти» (1948);
  • «Прополка» (1948);
  • «Заслужена нагорода» (1954);
  • «У полі» (1955);
  • «Донбас. Сінокісна пора» (1950-ті);
  • «Улітку у Сталіно» (1956);
  • «Пляж» (1957);
  • «Герой Соціалістичної Праці Свирид Бешуля» (1957, Донецький краєзнавчий музей);
  • «За партою» (1960);
  • «Відмінниця» (1960);
  • «Щорс серед богунців» (1962, у співавторстві);
  • «Капітуляція» (1965);
  • «Засідають донецькі ревкоми» (1966—1967, разом з Іваном Галагановим);
  • «Автопортрет (Сніг іде)» (1967);
  • «Гвардійці Великої Вітчизняної війни» (1968);
  • «Пасмурно» (1968);
  • «Осінь. Вид із вікна» (1970-ті);
  • «Весна» (1970);
  • «Вугілля» (1970);
  • «Зміна» (1975);
  • «Чорні тюльпани» (1975);
  • «Півонії» (1975);
  • «Осінь у Донбасі» (1980);
  • «Черемха» (1983);
  • «Травень у шахтарському селищі» (1983);
  • «Вступ 37-ї армії в Софію» (Одеський національний художній музей).
діорами

Брав участь у республіканських виставках з 1947 року, всесоюзних — з 1967 року. Персональна виставка відбулася у Донецьку у 1986—1987 роках.

Крім згаданих, роботи художника зберігаються у Донецькому художньому та Маріупольському краєзнавчому музеях.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]