Клинкине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Клинкине
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Кальміуський район
Громада Новоазовська міська громада
Код КАТОТТГ UA14100070130083542
Облікова картка Клинкине 
Основні дані
Засноване 1904 (120 років)
Населення 258
Поштовий індекс 87630
Телефонний код +380 6296
Географічні дані
Географічні координати 47°17′35″ пн. ш. 38°14′50″ сх. д. / 47.29306° пн. ш. 38.24722° сх. д. / 47.29306; 38.24722Координати: 47°17′35″ пн. ш. 38°14′50″ сх. д. / 47.29306° пн. ш. 38.24722° сх. д. / 47.29306; 38.24722
Середня висота
над рівнем моря
79 м
Відстань до
обласного центру
135 км
Відстань до
районного центру
30,1 км
Найближча залізнична станція Сартана
Відстань до
залізничної станції
67 км
Місцева влада
Адреса ради 87630, Донецька область, Новоазовський район, с. Самійлове, вул. 60 років Жовтня, 72
Сільський голова Андрєєва Наталія Вікторівна
Карта
Клинкине. Карта розташування: Україна
Клинкине
Клинкине
Клинкине. Карта розташування: Донецька область
Клинкине
Клинкине
Мапа
Мапа

Кли́нкине — село Новоазовської міської громади Кальміуського району Донецької області, Україна.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 30 км і проходить автошляхом місцевого значення. Землі села межують із територією Некліновського району Ростовської області Росії. Прикордонного переходу немає.

Історія[ред. | ред. код]

Клинкине (Терновий; також Клинкен-Хутір/Klinken-Chutor) до 1917 — лютеранський хутір на орендованій землі області Війська Донського, Таганрозький округ Новомиколаївської волості; у радянські часи — Сталінська область, Будьонівський (Новомиколайївський) район. Лютеранський прихід Розенфельд. Сільрада (1936). Мешканців: 261 (1904), 286 (1915), 385 (1924).

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

26 серпня 2014 року російські військові та проплачені терористи при спробі захоплення Новоазовська зайняли село[1].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 258 осіб, з них 75,97 % зазначили рідною мову українську та 24,03 % — російську[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Російські війська вторглися на територію України з боку Таганрога — журналіст. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 27 серпня 2014.
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 червня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]