У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальчук.
Панас Ковальчук (Псевдо: «Ґанок», «Залісний», «Ленок», «Олексій», «Петро», «Старий», «Яшків», «Яшкін», «Яшко», «756», «999 Г.»; нар. 1913, с. Літва, нині с. Сарнівка, за іншими даними: нар. 1914, с. Білосток, Луцький район, Волинська область[1] — пом.12 березня1949, с. Хорохорин, нині Луцький район, Волинська область) — український військовик, сотник УПА (від 8 жовтня1945), окружний референт СБ ОУН Володимирщини (1942—1943), обласний референт СБ ОУН Волинської області (1943—1944), крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький» (ПЗК «Дніпро», «Ліс», «Москва») (1945—1948), керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях (1948—1949). Лицар Срібного Хреста Заслуги[2].
Панас Ковальчук походив з заможної селянської сім'ї. Закінчив Луцьку гімназію. У 1939 році вступив в ОУН. З 1940 року перебував на нелегальному становищі. Сім'ю було депортовано в Сибір.
З літа 1941 року був комендантом Торчинської районної Української допомогової поліції. Перейшов у 1942 році на нелегальне становише. Референт СБ ОУН Володимирщини у 1942 — 1943 роках.
В УПА з 1943 року, брав участь у бойових діях з радянськими партизанами та Армією Крайовою. У 1943 — 1944 роках обласний референт СБ ОУН Волинської області. 3 квітня 1943 року до січня 1944 року — керівник Військово-польової жандармеріїУПА «Північ», з 1944 до 1946 року — референт СБ ВО «Тури» Північно-західної ГО НВРО. З квітня 1945 року до 1948 року — крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький» (ПЗК «Ліс»[3], ПЗК «Дніпро»[4], ПЗК «Москва»[5]).
У 1948 — 1949 роках Панас Ковальчук керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях
12 березня1949 року поблизу села Хорохорин, нині Луцький район, Волинська область[6], Панас Ковальчук та четверо підпільників були оточені в криївці оперативно-військовою групою (ОВГ) Луцького РВ МДБ. Панас Ковальчук намагався застрелитися, але тільки важко поранився у голову. Помер у Луцькій обласній лікарні від поранення в голову, так і не прийшовши до свідомості[7].
Галина Коханська. Озброєні честю. Спогади розвідниці ОУН-УПА. — Луцьк, 2008. — С. 56 ISBN 978-966-8575-68-6
Дмитро Вєдєнєєв, Геннадій Биструхін. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945-1980-ті роки. — Київ, 2007. – С. 475.
Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 101.
1.2. УПА: (з серпня 1943) — командир «Клим Савур» (Дмитро Клячківський); начштабу «Гончаренко» (Ступницький Леонід) (пом. 5.08.1944) УПА-Північ: (з листопада 1943) — командир «Панас Мосур» (Дмитро Клячківський); (з березня 1944) — в.о. крайового командира «Заславський»
1.1. (з літа 1943) УПА-Південь: крайовий командир — «Батько» (Омелян Грабець) (пом. 10 червня 1944) заст. командира «Антон» (пом. 24 грудня 1943), нач. штабу «Кропива» (Василь Процюк)(пом. 13 червня 1944).