Коваль Олег Миколайович
Коваль Олег Миколайович | |
---|---|
Старший лейтенант | |
Загальна інформація | |
Народження |
30 січня 1973 Лисянка |
Смерть |
16 лютого 2015 (42 роки) Дебальцеве |
Alma Mater | Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» |
Військова служба | |
Роки служби | 2014-2015 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Сухопутні війська |
Рід військ | Гірська піхота |
Формування | |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Оле́г Микола́йович Коваль (30 січня 1973, смт Лисянка, Черкаська область — 16 лютого 2015, Дебальцеве, Донецька область) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Лисянську загальноосвітню школу № 2. 1990 року вступив до вищого військово-інженерного училища (Нижній Новгород). Після розпаду СРСР у серпні 1992 р. переведений до Сімферопольського вищого військово-будівельного училища, яке закінчив у червні 1994 р. і здобув спеціальність «інженер з будівництва і експлуатації будівель і споруд» та звання лейтенант.
Після закінчення училища у місті Чоп у військовій частині А-0474 на посаді заступника командира роти з виховної роботи.
У 2004 році звільнився із ЗСУ та був призначений начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, заступником головного архітектора Чопської міської ради. З 2010 — начальник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородського району.
У серпні 2014 р. добровольцем повернувся до лав ЗСУ і після військових навчань був зарахований до складу 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади оперативного командування «Захід». Виконував обов'язки заступника командира батареї по роботі з особовим складом. Брав участь у бойових операціях в районі Дебальцева в найгарячішій фазі.
16 лютого 2015-го загинув під Дебальцевим під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» та мінометів базового табору 128-ї бригади.
Без Олега залишилася дружина, двоє дітей та онук.
Похований у Лисянці.
Присвята сина:
|
Нагороди[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 27 червня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]
Ім'я Олега Коваля разом з іменами інших закарпатців, що загинули в боях під Дебальцевим, увічнено на монументі, відкритому в Ужгороді на площі, яка нині носить ім'я іще одного героя російсько-української війни, командира розвідувального підрозділу 128-ої гірсько-піхотної бригади, майора Віталія Постолакі.
На фасаді Лисянської ЗОШ № 2 відкрито меморіальну дошку.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Коваль Олег Миколайович [Архівовано 5 Грудня 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
- 1973 — народився Олег Коваль, учасник російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) — Український інститут національної пам'яті.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші лейтенанти (Україна)
- Народились 30 січня
- Народились 1973
- Померли 16 лютого
- Померли 2015
- Військовики 128-ї гірсько-піхотної бригади
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Лисянки
- Померли в Дебальцевому
- Поховані в Лисянському районі