Колони-каплиці (Меджибіж)
| Колони-каплиці (Меджибіж) | |
|---|---|
 | |
| Країна | Україна |
| Місто | смт Меджибіж |
| Матеріал | цегла |
| Початок будівництва | XVII ст. |
| Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
| Стан | аварійний |
Колони-каплиці — католицькі придорожні каплички XVII ст. у формі колон, на вершині яких встановлювалися фігури Діви Марії, Яна Непомуцького або інших святих, а в нішах розташовувались ікони. В Меджибожі збереглись колони-каплиці у самому містечку та у с. Требухівці (передмістя Меджибожа). Третю колону-каплицю в с. Ставниця (інше передмістя Меджибожа) майже знищено у XX столітті, від неї зберігся лише цоколь. У реєстр пам'яток архітектури національного значення колони-каплиці занесені під спільним охоронним №1695[1]
Історія[ред. | ред. код]
Усі колони-каплиці в Меджибожі розташовувались неподалік доріг та міських укріплень[2]. Колона-каплиця в самому містечку знаходилась на лінії давніх міських укріплень (так званої фосси). До колони-каплиці у Требухівцях дорога з міста виходила через ворота, які називалися "Барськими і українськими" і проходила через довгий міст-греблю, залишки якого досі є на дні ставу на р. Південний Буг. Неподалік самої колони дорога ділилася на дві: "дорогу на Бар" та "Дорогу на Україну", тобто на схід.
Опис споруд[ред. | ред. код]
Колони-каплиці у Требухівцях і Ставниці (напівзруйнована) являють собою стовпи-обеліски, квадратні у плані, з квадратним декорованим навершям, на кожній грані якого є сліпа (у Требухівцях) або наскрізна (у Ставниці) наскрізна арка-ніша. Колона-каплиця в містечку — складнішої конфігурації: на високому постаменті встановлено багатоярусну круглу у плані колону, стовбур яких поярусно підкреслено пасками. Ця колона також має сліпі аркові ніші.[3]
Колони-каплиці в місцевому фольклорі[ред. | ред. код]
Згадки про період османського панування на Поділлі залишилися у місцевих мешканців у вигляді передань, де вигадка поєднується з історичними відомостями, доповнюючи їх в контексті фольклорної традиції. Колони-каплиці у Меджибожі, Требухівцях і Ставниці є прикладом такої міфотворчості, а її збирачами та поширювачами — краєзнавці Віктор Гульдман, Юхим Сіцинський та інші.
|
...Від того часу залишилися також у трьох різних пунктах містечка три кам'яні стовпи, - з яких два у передмісті Трибухівцях, - призначення котрих залишилося невідомим; кажуть, що вони були прикрашені зображенням місяця. | 
|
— Юхим Сіцинський, Парафії і церкви Подільської єпархії, с. 544 | ||
|
|
Деякі з місцевих жителів називають ці стовпи мінаретами, але яке вони мають призначення, з достовірністю невідомо. Може бути, що вони були поставлені як пам'ятники трьом турецьким сановникам, що померли від моровиці, яка з'явилася на Поділлі одночасно з турецьким володарюванням і довгий час лютувала у краї. |
|
— Генерал Орановський, Історичний нарис містечка Меджибожа, с. 11-12 | ||
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Ради міністрів УРСР “Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави” № 442 від 6.09.1979 р.
- ↑ Западенко, Ігор, ред. (2020). Меджибіж полікультурний. Житомир: ТОВ "505". с. 50—51. ISBN 978-617-7892-00-6.
- ↑ Памятники градостроительства и архитектуры УССР (російською) . Т. Т. 4. Київ: Будівельник. 1986. с. 221—222.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Памятники градостроительства и архитектуры УССР (російською) Т. 4. Київ: Будівельник. 1986. с. 221-222.