Користувач:Мар'яна Козак/Чернетка
Зелена політика - це політична ідеологія, спрямована на створення екологічно стійкого суспільства. Основними принципами зеленої політики є енвайронменталізм, ненасильство, соціальна справедливість і народна демократія [1]. Формування явища почалося в 1970-і роки, в даний час зелені створили власні партії в багатьох країнах світу і досягли певного успіху у виборців.
Політичний термін «зелені» з'явився в Німеччині (нім. Grün) завдяки альянсу екологічно орієнтованих партій в кінці 1970-х років. В якості альтернативного назви в Європі також використовувався термін «політична екологія», однак згодом він втратив політичне значення і став означати тільки науковий напрям .
Прихильники зеленої політики поділяють багато ідей, які стосуються екології, збереженню навколишнього середовища, енвайронменталізму, фемінізму і пацифізму. Крім питань народовладдя і екології зелена політика приділяє увагу питанням громадянських свобод, соціальної справедливості, ненасилля, частково - локалізму [2], і в цілому схиляється до прогресивізму. Це дозволяє відносити зелені партії до прихильників лівої ідеології.
Зелена політика має зв'язок з іншими екологічними політичними ідеологіями, включаючи екосоціалізм, екоанархізм і Екофемінізм. Віднесення даних політичних течій до зеленої політики, однак, залишається предметом суперечок [3].
У міру розвитку зеленої політики як лівої ідеології з'явилися її антиподи серед правих. При в цілому протилежних політичних поглядах, в основу таких рухів, як зелений консерватизм, екокапіталізм і екофашізм, також покладено екологічні ідеї.
Ключові принципи[ред. | ред. код]
На думку британського зеленого Дерека Уолла (англ. Derek Wall), зелену політику визначають чотири стовпи, прийняті німецькою партією Зелених в 1979-1980 роках [4]:
- екологія;
- соціальна справедливість;
- народна демократія;
- ненасильство.
У 1984 році в США ці чотири стовпи були розширені до Десяти ключових цінностей, в які, крім наведених вище, увійшли:
- децентралізація;
- локальність економіки;
- пост-патріархальні цінності;
- повагу різноманітності;
- глобальна відповідальність;
- погляд у майбутнє.
У 2001 році, з появою Глобальних зелених, в Глобальній хартії Зелених були визначені нові шість принципів:
- екологічний здоровий глузд;
- соціальна справедливість;
- партисипативну демократія;
- ненасильство;
- екологічна стійкість;
- повагу різноманітності.
Політичні партії зелених[ред. | ред. код]
Рухи зелених закликають до соціальних перетворень для скорочення зловживання природними ресурсами. Вони включають як низові неурядові організації на зразок Грінпіс, так і партії зелених:
- Австралійська партія зелених
- Зелені (Австрія)
- Зелена партія Англії та Уельсу
- зелені Андорри
- Білоруська партія «Зелені»
- «Зелені», «Еколо» (Бельгія)
- «Політика може бути іншою» (Угорщина)
- Союз 90 / Зелені (Німеччина)
- Екологічні зелені (Греція)
- Червоно-зелена коаліція (Данія)
- Соціалістична народна партія (Данія)
- Консервативна народна партія (Данія)
- Альтернатива (Данія)
- Ха-Тнуа ха-йерука (Ізраїль)
- Ліво-зелене рух (Ісландія)
- Федерація зелених (Італія)
- Латвійська зелена партія
- «Зелені» (Люксембург)
- Демократичне оновлення Македонії
- Зелена екологічна партія Мексики
- «Зелені ліві» (Нідерланди)
- Партія зелених Нової Зеландії
- Партія зелених (Польща)
- Екологічна партія «Зелені» (Португалія)
- Російська екологічна партія «Зелені» (Росія)
- Партія зелених України
- Партія зелених (США)
- «Зелений союз» (Фінляндія)
- Європа Екологія Зелені (Франція)
- Екологічне покоління (Франція)
- Партія зелених (Чехія)
- Зелена партія Швейцарії
- Партія зелених (Швеція)
- Партія Центру (Швеція)
- Шотландська партія зелених
- Партія зелених (Естонія)
- Північний альянс зелених і лівих