Користувач:Steffuld/пісочниця
Реанімація українського дієприкметника[ред. | ред. код]
Горючий, горячий, горящий[ред. | ред. код]
Хоча сам Борис Грінченко не заніс у свій «Словарь» цікавляче нас тлумачення слова горючий, третє його видання, «виправлене й доповнене» редакцією С. Єфремова та А. Ніковського, містить запис:
Горю́чий, a, e. 1) Горючий. Ясен — горюче дерево. Миуск. окр. *2) Горящий. Горю́ча піч. Горящая печь. Мені кажи, все, все одно, що в горючу піч папір кидай. Лепкий.
Форму горючий у значенні активного дієприкметника нарівні з іншими значеннями слова досить системно вживали зокрема І. Франко, Ю. Опільський, Б. Лепкий, А. Чайковський. Трапляється в М. Коцюбинського, Б. Грінченка, Г. Хоткевича. Уживання так само простежується в періодичних виданнях заходу України кінця XIX — початку XX ст.[1]
Додане головне слово
*Горя́щий, а, е. Горящий, продолжающий гореть. Не можна закривати трубу, бо он, ота купка — ще горяща. Крим.
Слово ж горячий фіксується тільки як синонім гарячий.