Коротко Олександр Шимонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коротко Олександр Шимонович
Народився 29 серпня 1952(1952-08-29) (71 рік)
Коростень, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність поет, письменник, есеїст
Alma mater Одеський інститут народного господарства
Напрямок авангард
Жанр есе, філософська поезія

Олександр Шимонович Коротко (нар. 29 серпня 1952(19520829) Коростень, УРСР, СРСР) — поет, письменник, есеїст. Член Бельгійського ПЕН-клубу, Академік Європейської академії наук, мистецтв і літератури, член Спілки письменників Ізраїлю. Представник сучасного авангардного напрямку в філософській поезії[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 серпня 1952 року в невеликому українському місті Коростень.[3] Батько Шимон Срульєвіч Коротко, учасник Другої Світової війни. Протягом багатьох років був Головою Єврейської релігійної громади міста Сімферополь (Автономна республіка Крим). У його честь названий єврейський культурний центр — «Хесед  Шимон».[4] Мати Марія Семенівна — технолог текстильної промисловості.

Олександр Коротко закінчив в Одесі середню школу № 21, потім здобув вищу економічну освіту в Одеському інституті народного господарства. Живе в Києві.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина Людмила, економіст за освітою, в минулому однокурсниця Олександра Коротко. Одружені з 1973 року. Дві дочки: старша Ганна закінчила Медичний університет, кандидат медичних наук, працює лікарем, молодша дочка Євгенія здобула освіту в Київському інституті міжнародних відносин. У Олександра троє онуків. Подружжя Коротко і сім'я старшої дочки живуть в Києві; молодша дочка з чоловіком і двома дітьми — в США.

Творчість[ред. | ред. код]

Початок «офіційної» літературної діяльності припадає на другу половину 80-х, коли Олександр Коротко почав друкуватися в «Літературній газеті».[5] Перша збірка віршів «Вікно» вийшла у видавництві «Молодь» в 1989 році. У творах переплелися і відгомони Срібного століття, традиції класичної поезії, і яскраво виражена модерністська спрямованість.

Олександр Коротко автор понад тридцять книг віршів і прози; твори включені до складу поетичних антологій, альманахів, журналів, а також Інтернет-видань різних країн.[1] Багато з його творів перекладено на іврит, англійську, французьку, німецьку, польську, грецьку, хорватську та українську мови.[1]

Поезія представлена віршами в одну строфу і більшими за формою, римованими і неримованими поетичними творами. У різні роки написані поеми «Авраам і Іцхак», «Йосип і Яаков», «Єрусалим», «Венеція», «Париж», «Бахчисарай», «Кохана сонцем», «Зорі назустріч», «Стус», «Набережна снів» і великі поетичні цикли «Трактати», «Послання» та інші.[6][7]

Також він є автором поетичних книг: «Нічний колодязь», «Будні розуму», «Оплески мертвих рук», «Безбарвні сни» (укр. «Знебарвлені сни») в перекладах Бориса Чіпа, альбом однорядкових віршів «Транскрипція думки» з ілюстраціями караїмського художника Михайла Казаса, творчість якого належить до періоду Срібного століття, збірники «Є птахи розставання любові», «Вибране. Поетика».[8][9]

До переліку видань також входять дев'ять книг, перекладених на інші мови. Поетичні книги: «По обидва боки любові» в перекладах на англійську Річарда Маккенна, «Тиші мурашник» в перекладах на французьку Олександра Карвовського, «Інтервенція сонця» в перекладах українською Людмили Брендак; книга-поема «Авраам і Іцхак» в перекладі на іврит Хави Корзакової вийшла в Ізраїлі.[10] Перекладні видання: «La grenouille rouge» («Червона жаба») збірка віршів у перекладах на французьку Ніколь Лоран-Катріс і Дмитра Чистяка випущений в Парижі, «Irrazionalismo» («Ірраціональне») вірші в перекладі на англійську Анатолія Кудрявіцкого — в Дубліні. Книга прози «Місячній хлопчик» в перекладі українською Володимира Даниленка вийшла в Києві і «Ragazzo di luna» («Місячний хлопчик»), яку на італійську переклала Аннаріта Тавані, — в Мілані.[11]

У авангардному київському «Театрі на Подолі» в 2001 році на основі ранньої поезії Олександра Коротка лауреатом Шевченківської премії, Народний артист України Віталій Малахов постаив спектакль «Квартал небожителів», який протягом декількох років входив до репертуару театру, а пізніше його показали в Київському національному Театрі драми імені Івана Франка.[12][13]

У 2010 році знову була представлена ​​читачам книга «Авраам і Іцхак», на цей раз сюжет отримав форму п'єси, яка була видана в Ізраїлі (Єрусалим, «Філобіблон», 2012).[14]

Олександр Коротко брав участь в 3 Міжнародному «Бієнале поетів у Москві».[15]

Останній масштабний проєкт «Поетичний вечір на двох», учасниками якого були Белла Ахмадуліна та Олександр Коротко, завершив епоху «великих залів» в 2000 році в Києві, на сцені національного театру драми імені Івана Франка.[16]

Олександр Коротко був учасником серії передач на ізраїльських радіо «Коль Ісраель» і «Река». Одна із зустрічей в ефірі була записана і вийшла у вигляді аудіоальбому «Авраам і Іцхак» — поема прозвучала в авторському читанні.[17]

З 2014 по 2020 рік працював в області поезії і прози, дав кілька великих інтерв'ю для інтернет-видань та друкованих видань.[18][19][6]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Вікно. Вірші. — Київ: Молодь, 1989
  • Нічний колодязь. Вірші. — Київ, 1996
  • Будні розуму. Вірші, мініатюри. — Київ: АДЕФ-Україна, 1996.
  • Оплески мертвих рук. Вірші, мініатюри. — Київ: 1998
  • Знебарвлені сни. Вірші. Переклад на укр. — Сімферополь: Таврія, 2000.
  • Транскрипція думки. Мініатюри. — Сімферополь: Таврія, 2002
  • Зорі назустріч. Поема. — Сімферополь: Таврія, 2003
  • Тиші мурашник. Вірші, мініатюри. Двомовний, рос.-франц. — Київ: АДЕФ-України, 2005
  • По обидва боки любові. Вірші, мініатюри. Двомовний, рос.-англ—Київ: Академія, 2005
  • Бахчисарай. Поема. — Сімферополь: Таврія, 2006
  • Авраам і Іцхак. Поема. Двомовний, рос.-іврит. — Сімферополь: Таврія, 2007
  • Ми зірки Давида. Вірші. Білінгва, рос.-іврит.—Сімферополь: Таврія, 2007
  • Афігізми. — Сімферополь: Таврія, 2007
  • Авраам і Іцхак. Поема. Двомовний, рос.-іврит. — Єрусалим: Філобіблон, 2008
  • Від А до Яфігізмів. Мініатюри. — Київ: Факт, 2008
  • Авраам і Іцхак. Поема — Київ: Факт, 2008
  • Я не жив на землі. Вірші. — Київ: Факт 2009
  • Мовчазні пісні. Вірші. — Київ: Факт 2009
  • Авраам і Іцхак. П'єса. — Сімферополь: Таврія 2010
  • Авраам і Іцхак. П'єса. — Єрусалим: Філобіблон, 2012
  • Є птахи розставання любові. Вірші, поеми. — Нью-Йорк: Liberty, 2013
  • Майбутнє повернулося в минуле. Мініатюри. — Київ: САМІТ-книга, 2016
  • Майбутнє повернулося в минуле. Мініатюри. Переклад на укр. — Київ: САМІТ-книга, 2016
  • Інтервенція сонця. Вірші. Двомовний рос.-укр. — Київ: САМІТ-книга 2017
  • Місячний хлопчик. — Київ: САМІТ-книга 2017
  • La grenouille rouge. Вірші, мініатюри. У перекладі на франц. — Париж: L'Harmattan 2017
  • Місячний хлопчик. Проза. У Перекладі на укр. — Київ: Друге дихання, 2018
  • Поетика. Вірші, цикли, поеми. Вибране.— Київ: САМІТ-книга, 2018
  • Бера і Огірок. Проза. — Київ: САМІТ-книга, 2018
  • Океан слова. Мініатюри.— Київ: САМІТ-книга, 2019
  • Irrazionalismo. Вірші. У перекладі на англ. Дублін: SurVision Books, 2019
  • Місячний хлопчик. Проза. У Переклад на укр. — Київ: САМІТ-книга, 2019
  • Ragazzo di luna. Проза. У перекладі на італ. — Мілан: I Quaderini del Bardo, 2020

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

  • Лауреат літературної премії Академії ім. Міхая Емінеску (Румунія, 2017)[5].
  • Лауреат Великій літературній премії «The Love of Freedom[8]» (Париж 2017)[20].
  • Лауреат Літературної премії ім. Максиміліана Кирієнко-Волошина (Київ, 2018)[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Александр КОРОТКО Еврейский цикл | «Еврейский Мир Украины». ju.org.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  2. ↑ Сайт поета Коротко. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 20,10,2020.
  3. ↑ КОРОТКО АЛЕКСАНДР ШИМОНОВИЧ. politika-crimea.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  4. ↑ Общественная жизнь в Крыму - Симферопольский Благотворительный Еврейский Центр «Хесед Шимон». crimea.ru. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  5. ↑ а б Александр Коротко. prem-voloshin.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  6. ↑ а б Поэт Александр Коротко: появится вторая Леся Украинка, поскольку времена сейчас драматические. glavred.info (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  7. ↑ Поэт Александр КОРОТКО: «Несолоно хлебавши, уставший от забот, я словно воин павший и пущенный в расход...». bulvar.com.ua. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  8. ↑ а б Книги. Авторский сайт Александра Коротко (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  9. ↑ вечер поэзии Александра Коротко. ekc-nikitskaya.livejournal.com (англ.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  10. ↑ Коротко, Александр; Корзакова, Хава-Броха (2008). Авраам и Ицхак: поэма (рос.). Филобиблон. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2022.
  11. ↑ www.amazon.com https://www.amazon.com/Ragazzo-luna-Prefazione-Quaderni-Edizioni/dp/B088BHGRQ2. Процитовано 2 жовтня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  12. ↑ Віталій Малахов. Театр на Подолі (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 2 жовтня 2020.
  13. ↑ Лариса Трояновська. Театр на Подолі (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  14. ↑ Коротко, Александр; Корзакова, Хава-Броха (2008). Авраам и Ицхак: поэма (рос.). Филобиблон. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  15. ↑ Об авторе. korotko.spdesign.com.ua. Процитовано 2 жовтня 2020.[недоступне посилання]
  16. ↑ «Поетичний вечір на двох»: Белла Ахмадуліна і Олександр Коротко. Авторський сайт Олександра Коротка (укр.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  17. ↑ «Авраам и Ицхак» – поэма без срока давности. Авторский сайт Александра Коротко (рос.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  18. ↑ Коротко: Книга – дуже інтимна річ. Тільки наодинці з нею ми стаємо самі собою. gordonua.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  19. ↑ Поэт Александр Коротко: "Мой текст стал шлягером, который пели Кучме и Ельцину". www.segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  20. ↑ Вручение Большой литературной премии. Авторский сайт Александра Коротко (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  21. ↑ Определены победители премии им. Волошина. Двоих дипломантов информационно поддержала Фраза.юа. Фраза (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коротко_Олександр_Шимонович&oldid=41488497