Корпоративний ПР
Корпоративний PR — побудова іміджу в очах так званих груп людей, які можуть тією чи іншою мірою впливати на діяльність компанії.
У цю цільову аудиторію можуть входити ЗМІ, партнери, інвестори, співробітники компанії, державні і недержавні структури, споживачі.
Робота в галузі зв'язків з громадськістю тих установ чи організацій найчастіше оформлена організаційно, тобто здійснюється одним або кількома структурними підрозділами підприємства. Загалом корпоративний піар є просуванням компанії. Якщо зазвичай рекламується вироблена компанією товарна продукція або послуги, то в цьому випадку об'єктом реклами виступають не товари і послуги, а безпосередньо сама компанія. Корпоративний піар може бути базисним: вироблені товари змінюють один одного, але залишається бренд. Таким чином споживач, купуючи нові товари, купує їх не через свою зацікавленість, а через довіру до компанії-виробника. Корпоративний піар направляється назовні і побічно впливає на потенційних споживачів нітрохи не гірше інших рекламних інструментів.
Корпоративний піар залежить від виду діяльності компанії. Тому до його планування потрібно підходити з особливою ретельністю. Також існує певна залежність між корпоративним піаром і чисельністю персоналу. Чим більше людей працює в компанії, чим більше у неї сегментів і філій, тим гострішим постає питання про семінари, тренінги тощо. Це зовсім не означає, що функціональні підрозділи, у які входить лише кілька людей, не мають потреби в методах корпоративного піару. Роль грає не чисельність персоналу сама по собі, а входження або невходження малої групи у велику.
Корпоративний PR ґрунтується на наступних складових:
- ефективний процес взаємодії між співробітниками організації, її підрозділами і керівництвом;
- нематеріальна мотивація персоналу;
- кадровий склад — це головний потенціал організації.
Діяльність корпоративного PR має наступні цілі:
- побудова комунікацій всередині організації;
- формування і розвиток корпоративної культури;
- мотивація і формування лояльності кадрового складу.
Завдання корпоративного PR:
- створення єдиного комунікативного та інформаційного простору;
- досягнення взаєморозуміння всередині колективу;
- отримання зворотного зв'язку від кадрового складу організації;
- комунікації по лінії співробітник-керівник;
- навчання і розвиток співробітників;
- розробка та донесення до персоналу єдиних стандартів поведінки, етики та корпоративного кодексу та ін[1].
Необхідно дотримуватися всіх завдань у правильній послідовності. Оскільки ігнорування одного або декількох перерахованих завдань лише призведе до однобокого формування корпоративної культури в цілому. Разом із тим варто зауважити, що перераховані вище завдання є лише основоположними для створення міцного базису корпоративної культури. Доповнення та розвиток цих завдань залежить від самої організації, її місії, ціннісних орієнтирів, масштабів, географії діяльності та ряду інших показників.
Враховуючи структуру громадськості організацій, можна визначити основні напрями їхніх комунікацій з громадськістю:
- комунікації з внутрішньою громадськістю, персоналом цієї фірми чи корпорації;
- комунікації з керівництвом фірми (зрозуміло, керівники — це також внутрішня громадськість, проте взаємодія з ними має багато специфічного, тому фахівці вважають за необхідне виділяти цей вид комунікацій окремо);
- комунікації з партнерами, акціонерами, інвесторами (залежно від специфіки форми власності та форм господарювання суб'єкти такого виду комунікацій будуть розрізнятися);
- комунікації з конкурентами;
- комунікації з клієнтами або споживачами (клієнтами зазвичай називають споживачів певних послуг).
- комунікації з місцевим населенням (так звані комунальні відносини);
- комунікації з владними структурами і особливо з місцевою владою;
- робота із засобами масової інформації.[2]
- ↑ Все о ПР. http://www.prstudent.ru/teoria/korporativnyj-pr. 18.10.2014. Архів оригіналу за 8 травня 2017.
- ↑ Тихомирова, Євгенія (2001). Зв'язки з громадськістю. К.: М-во освіти і науки України. Наук.-метод. центр вищ. освіти. Рівнен. ін-т слов'янознавства Київ. ін-ту "Слов'ян. ун-т". с. 560.