Котенко Олександр Леонідович
| Олександр Котенко Котенко Олександр Леонідович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 жовтня 1971 Гайсин Вінницька область | |
| Смерть |
7 березня 2022 (50 років) Миколаїв (загинув у бою) | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | "Кіт" | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2015, 2022 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олександр Леонідович Котенко — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився Олександр 23 жовтня 1971 року, в місті Гайсин, на Вінниччині. Після закінчення школи у 1988 році вступив до Вінницького профтехучилища № 11,де здобув професію токаря, після його закінчення був призваний до служби в армію, яку проходив в Литві та Чехії. Повернувшись додому, працював на місцевих підприємствах. Познайомився з майбутньою дружиною у 1998 році. У 2001 році вони одружилися, а в 2002 р. в них народилася донечка.
У 2013 році брав активну участь в Революції Гідності. У червні 2014 року пішов служити добровольцем у 24 окремий штурмовий батальйон «Айдар», де через місяць отримав поранення в ногу,згодом, підлікувавшись повернувся до служби,але у 2015 році стан здоров’я погіршився,почалися болі в області серця та підвищувався тиск, в зв’язку з цим був демобілізований. Отримав інвалідність ІІІ групи. З 2014 по 2015 р.р. учасник бойових дій в АТО ООС. З 2015 року і до повномасштабного російського вторгнення займався волонтерством, з товаришами возили допомогу на Схід.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну брав участь у бою за Миколаїв. Загинув 7 березня у 2022 році на Миколаївщині, відбиваючи атаки.
Поховали Олександра 10 березня 2022 року на Гайсинському кладовищі.
У нього залишилася мати, дружина, донька та онучка.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 29 квітня 2022 року рішенням Вінницької міської ради були перейменовані: вулиця Кутузова на вулицю Братів Котенків; провулок Кутузова на провулок Братів Котенків.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пам’ять про братів Котенків із Вінниччини, які загинули в боях проти рашистів, увіковічнили в назві вулиці та провулку. Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 3 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 5 квітня 2022 року № 215/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |