Кох Богдан Анатолійович
| Кох Богдан Анатолійович | |
|---|---|
| Народився |
26 квітня 1925 Остроленка, Білостоцьке воєводство, Польська Республіка |
| Помер |
1 грудня 1996 (71 рік) Львів, Україна |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | актор |
| Alma mater | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Заклад | Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької[d] |
| Батько | Кох Анатолій Олександрович |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0463702 |
Богдан Анатолійович Кох (нар. 26 квітня 1925, с. Остроленка Підляського воєводства, Польща — пом. 2 грудня 1996, Львів) — український актор, заслужений артист УРСР (1991).[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
1929 — навчався в українській гімназії у Луцьку.
Під час німецької окупації працював у Волинському музично-драматичному театрі, був вивезений на примусові роботи до Німеччини.
За втечу був ув'язнений у Янівському концтаборі, з якого також втік. Певний час працював в театрі Володимира Блавацького, потім — в Українському театрі Перемишля[2] Згодом довелося виїхати до Львова через політичні обставини.[3], де головним режисером був його хрещений батько Микола Орел-Степняк.
Внаслідок операції «Вісла» разом з театром переїхав з Перемишля до Львова, де працював у Львівському Театрі юного глядача.
У 1946—1953 роках перебував у сибірських таборах.
З 1954 року працював у Львівському українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької.
1961 — закінчив Київську консерваторію.
Автор спогадів «Сенс життя» (Львів, 2003).
Похований на 13 полі Личаківського цвинтаря.
Родина[ред. | ред. код]
- Батько — Анатолій Олександрович Кох (1887—1964) — землемір, есперантист, делегат Універсальної Есперанто-Асоціації в Луцьку польських часів; родом з Полтавщини; був репресований; похований на Личаківському цвинтарі у Львові.[4]
- Син — художник Юрій Кох (нар. 1958).[5]
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
- Авгій («Сьомий подвиг Геракла» М. Рощина)
- Гурін («Кафедра» В. Врублевської)
- Євгеніум («Танго» С. Мрожека)
- Іван-батько, Чаплинський, Терешко («Безталанна», «Гріх і покаяння», «Суєта» І. Карпенка-Карого)
- Іван Непокритий («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького)
- Маляр («Дикий Ангел» О. Коломійця)
- Ротмістр («Дами і гусари» А. Фредро)
- Шприк («Маскарад» М. Лермонтова)
Ролі в кіно[ред. | ред. код]
- 1993—1996 …час збирати каміння — полковник Гріневський
- 1993 — Злочин з багатьма невідомими — Сендер Хотінер
- 1992 — Для домашнього огнища
- 1987 — Державний кордон. За порогом перемоги — поляк
- 1979 — Хазяїн (фільм-спектакль) — Куртц
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президії Верховної Ради України від 5 вересня 1991 року № 1484-XII «Про присвоєння артистам Львівського державного академічного українського драматичного театру імені М. Заньковецької почесних звань Української РСР». Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 14 жовтня 2020.
- ↑ Прем'єра перемиського театру // Львівські вісті, № 110, 16 травня 1944
- ↑ Перемишль і перемиська земля протягом віків — с. 307
- ↑ Літературний вечір: «Лицарство духу і драми життя елітних родин Волині: незабутня родина Певних». Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 14 жовтня 2020.
- ↑ Кох Юрій Богданович [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.] esu.com.ua
Джерела[ред. | ред. код]
- Кох Богдан Анатолійович / Г. П. Канарська [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] esu.com.u
- Богдан Кох — актор власного амплуа
- Богдан Кох [Архівовано 16 жовтня 2020 у Wayback Machine.] lia.lvivcenter.org
|
- Народились 26 квітня
- Народились 1925
- Уродженці Остроленки
- Померли 1 грудня
- Померли 1996
- Померли у Львові
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Київської консерваторії
- Заслужені артисти УРСР
- Українські театральні актори
- Українські кіноактори
- Репресовані в СРСР
- Актори Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької