Кравець Олег Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кравець Олег Анатолійович
Загальна інформація
Народження 9 грудня 1971(1971-12-09)
Шляхова, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть 11 травня 2023(2023-05-11) (51 рік)
Бахмут, Донецька область, Україна
Поховання Шляхова
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Alma Mater Черкаський інженерно-технологічний інститут
Псевдо «Кара»
Військова служба
Роки служби 2014 — 2015,
2022 — 2023
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 28 ОМБр
Війни / битви
Російсько-українська війна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кравець.

Олег Анатолійович Кравець (нар. 9 грудня 1971, Шляхова, Вінницька область, Українська РСР, СРСР — пом. 11 травня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український громадський діяч, спортсмен, ветеран російсько-української війни, голова громадської організації «Асоціація учасників та інвалідів АТО».

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки і служба[ред. | ред. код]

Народився 9 грудня 1971 року в селі Шляхова на Вінничині в родині агронома і зоотехниці. Закінчив Шляхівську середню школу, згодом — будівельний технікум. Працював техніком-будівельником у Миколаєві[1].

Проходив військову службу в ракетних військах в Казахстані, потім у військах спеціального призначення в 22-й окремій бригаді спеціального призначення, яка згодом, уже у складі ЗС РФ, брала участь в анексії Криму у 2014 році[2]. Брав участь у багатьох операціях, в тому числі міжнародних[3]. Згодом звільнився й вступив до Черкаського інженерно-технологічного інституту. Працював у Сибіру та Монголії[4].

Брав активну участь у революційних подіях під час Помаранчевої революції[5] та на Майдані у 2013—2014 роках[3]. Згодом вступив до лав Збройних сил України, проходив службу у складі 28-ї механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. У складі розвідувального взводу брав участь у боях під Мар'їнкою, Красногорівкою, Спартаком[5]. 14 березня 2015 року натрапив на розтяжку[6][2], втратив одну ногу та отримав серйозне поранення другої[4][7]. Також, він отримав скалкове поранення шийного відділу хребта[8][3]. Був шпиталізований у Дніпро, потім у Вінницю, проходив реабілітацію у Хмельницькому[1].

Постійно проживав у Миколаєві. Постійний учасник змагань «Ігри нескорених» зі штовхання ядра, неодноразовий призер призових місць[9].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Був одним з лідерів руху захисту національного природного заказника «Бузький Гард», центра Бугогардівської паланки Війська Запорозького, і очолював штаб опору його затопленню, що могло відбутися через підняття рівня води задля потреб Південноукраїнської АЕС[6]. У квітні 2021 року разом із побратимами, які втратили кінцівки, брав участь в акції «Мене не вбив російський солдат — мене вбиває Енергоатом», прикувши себе до скелі ланцюгами на знак протесту проти підняття рівня Олександрівського водосховища и затоплення острова Гардовий[10][11].

Тривалий час очолював співзасновану разом з ним громадську організацію «Асоціація учасників та інвалідів АТО»[12], що займалася соціальною і психологічною підтримкою українським військовим-учасникам війни на Сході України, зокрема допомогою з працевлаштуванням та перенавчанням, з розв'язанням юридичних питань і допомогою родинам загиблих воїнів на Донбасі[6][13].

Займався політикою, кілька років обіймав посаду першого заступника голови облорганізації партії «Батьківщина»[9][14][7].

Смерть[ред. | ред. код]

У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, займався волонтерською діяльністю, допомагав підрозділам територіальної оборони Миколаєва. Маючи інвалідність II групи, знайшов можливість повернутися на службу у свою бригаду. Служив старшим розвідником взводу спостереження розвідувальної роти.

Наприкінці квітня 2023 року приїхав з-під Бахмута до Львова, щоб вчергове взяти участь у «Іграх нескорених», де виступав під прапором своєї бригади[13]. Свою участь у змаганнях присвятив побратимам із миколаївської команди «Гард», які загинули у 2022 році — Дмитру Олійнику і Володимиру Мотельчуку[4][15].

Загинув від мінометного обстрілу 11 травня 2023 року[6][8]. Після церемонії прощання в Миколаєві[12] тіло Кравця доправили в його рідне село Шляхова на Вінниччині, де й похований[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Гончар, Вікторія (22 серпня 2015). Олег Кравець, будівельник і воїн. Бершадь.UA. Процитовано 29 лютого 2024.
  2. ↑ а б Південці у війні за Україну / Олег Кравець / Миколаїв. YouTube. Ukrainian People's Youth NGO. 1 квітня 2020. Процитовано 29 лютого 2024.
  3. ↑ а б в Порохня, Яна (20 травня 2023). Повернувся на фронт, незважаючи на поранення: загинув поет та ветеран АТО з Миколаєва. Telegraf. Процитовано 29 лютого 2024.
  4. ↑ а б в г Пам'яті миколаївського активіста, учасника «Ігор нескорених» Олега Кравця. УкрІнформ. 23 червня 2023. Процитовано 29 лютого 2024.
  5. ↑ а б Голодрига, Юлія (30 липня 2023). Під Бахмутом поліг 51-річний солдат Олег Кравець. Експрес. Процитовано 29 лютого 2024.
  6. ↑ а б в г Савицька, Марія; Мілякіна, Тетяна (15 травня 2023). На фронті від мінометного обстрілу загинув військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, член ГО «Асоціація учасників та інвалідів АТО» та один із учасників опору затоплення Бузького Гарду Олег Кравець. Суспільне. Процитовано 29 лютого 2024.
  7. ↑ а б Ткач, Юлія (15 травня 2023). На фронті загинув миколаївський захисник і активіст Олег Кравець. НикВести. Процитовано 29 лютого 2024.
  8. ↑ а б На війні загинув відомий ветеран і учасник «Ігор Нескорених»: що відомо про героя. Апостроф. 15 травня 2023. Процитовано 29 лютого 2024.
  9. ↑ а б Загинув Олег Кравець – миколаївський боєць та захисник Бузького Гарду. Novosti-N. 15 травня 2023. Процитовано 29 лютого 2024.
  10. ↑ Могілевець, Анастасія (21 квітня 2021). На Николаевщине проходит акция против затопления Гардового острова (рос.). НикВести. Процитовано 29 лютого 2024.
  11. ↑ Христова, Наталья (15 травня 2023). Слава і вічна память Герою! Загинув Олег Кравець. Вечерний Николаев. Процитовано 29 лютого 2024.
  12. ↑ а б Матющенко, Олександр (17 травня 2023). У Миколаєві простилися з активістом, ветераном АТО та військовослужбовцем Олегом Кравцем. ТРК «МАРТ». Процитовано 29 лютого 2024.
  13. ↑ а б Здоровило, Тарас (16 травня 2023). Ветеран і учасник «Ігор Нескорених» Олег Кравець поліг у бою. Україна молода. Процитовано 29 лютого 2024.
  14. ↑ Кирилов, Геннадій (15 травня 2023). На фронті загинув відомий миколаївський активіст Олег Кравець. Корабелов.Info. Процитовано 29 лютого 2024.
  15. ↑ На війні з рашистами зашинув постійний учасник «Ігор нескорених» Олег Кравець. Kamp Sport. 15 травня 2023. Процитовано 29 лютого 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кравець_Олег_Анатолійович&oldid=41923125