Кравченко Юрій Вікторович
Кравченко Юрій Вікторович | ||
---|---|---|
Старший солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
18 березня 1964 Полтава | |
Смерть |
21 липня 2014 (50 років) с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область | |
Поховання | Новомосковський район | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Рід військ | Механізовані війська | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Ю́рій Ві́кторович Кра́вченко (18 березня 1964 — 21 липня 2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Уродженець Полтави. Через якийсь час родина переїхала до міста Підгородне Дніпропетровського району. 1979 року закінчив 8 класів Підгородненсьої ЗОШ № 4, 1983-го — Дніпропетровський механіко-металургійний технікум за спеціальністю технологія коксохімічного виробництва — отримав кваліфікацію «технік-технолог». 1982 року працював машиністом 2 розряду та дробильником вугільної башти вугільнопідготовчого цеху № 2 Авдіївського коксохімічного заводу; 1983 року — машиніст коксовиштовхувача 5 розряду коксового цеху Ждановського коксохімічного заводу. Пройшов строкову службу в лавах РА (1983—1984 — строкова; до 1986 року — поза штатом). Проживав у селі Голубівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область. 1986 року працював токарем в радгоспі «Підгородний»; до 1988 року — розливачем хімпродукції на Дніпропетровському коксохімічному заводі. В 1988—1990 роках — інструктор по спорту радгоспу «Підгородній». В 1990—1992 роках — стрілець відомчої воєнізованої охорони Дніпропетровського метизного виробничого об'єднання. По тому займався підприємницькою діяльністю.
2 квітня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Снайпер 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 21 липня 2014-го під час виконання бойового завдання поблизу с. Піски (Ясинуватський район, Донецька область) — від вогнепальних поранень.
Похований у селі Голубівка 25 липня 2014 року. Залишились — дружина, син (1983 р.н.), донька (1985 р.н.), син (1992 р.н.).
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- 14 листопада 2014 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- 6 травня 2016 року на фасаді будівлі Підгородненської загальноосвітньої школи № 4 йому відкрито меморіальну дошку.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ № 873/2014 [Архівовано 21 травня 2016 у WebCite]
- Юрій Кравченко [Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Кравченко Юрій Вікторович [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Кравченко Юрій Вікторович[недоступне посилання з липня 2019]
- Український Меморіал [Архівовано 28 червня 2019 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 18 березня
- Народились 1964
- Померли 21 липня
- Померли 2014
- Поховані в Новомосковському районі
- Військовики 93-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Полтави
- Померли в Ясинуватському районі
- Персоналії:Голубівка (Новомосковський район)