Красногірка (Голованівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Красногірка.
село Красногірка
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Голованівський район
Громада Голованівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA35020070100066582
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1856
Населення 843
Площа 3 км²
Густота населення 281 осіб/км²
Поштовий індекс 26540
Телефонний код +380 5252
Географічні дані
Географічні координати 48°19′05″ пн. ш. 30°26′45″ сх. д. / 48.31806° пн. ш. 30.44583° сх. д. / 48.31806; 30.44583Координати: 48°19′05″ пн. ш. 30°26′45″ сх. д. / 48.31806° пн. ш. 30.44583° сх. д. / 48.31806; 30.44583
Середня висота
над рівнем моря 		152 м
Водойми річка Нетеча
Місцева влада
Адреса ради 26500, Кіровоградська обл., Голованівський р-н, смт Голованівськ, вул.Паркова, 11
Сільський голова Мамонтов Сергій Васильович
Карта
Красногірка. Карта розташування: Україна
Красногірка
Красногірка
Красногірка. Карта розташування: Кіровоградська область
Красногірка
Красногірка
Мапа
Мапа

Красногі́рка — село в Голованівській громаді Голованівського району Кіровоградської області України. Населення становить 843 осіб.

Походження назви[ред. | ред. код]

  • Походження назви веде свій початок від слов'янського свята Красної гірки. В журналі історії-політики-літератури під назвою "Вісник Європи", 174 том, 30 рік, том IV, на стор. 153, виданому в Петербурзі 1895 року зазначено наступне:
В південно-західному краї серед білорусів і малорусів, напередодні Юр'ївого дня, 22 квітня, святкується "Ляльник" або "Красна Гірка". Вибравши серед усіх найкращу дівчину, дівчата-хороводниці перев'язують їй шию, руки й ноги різною зеленню, а на голову одягають вінок із свіжих квітів. Її садять на дерев'яну лавку, на яку з однієї сторони стоїть глечик з молоком, сиром, маслом, яйцями, сметана, творог, а з іншої — хліб; їй до ніг кладуть декілька вінків із свіжої зелені. Прикрашена дівчина зветься: Ляля. Хороводниці танцюють навколо лялі і співають пісні, в яких вона характерезується як подателька, вгожа і кормилиця. Ляля роздає всім дівчатам почергово молоко, сир та ін. Потім знову пісні та пляски. В завершення гри Ляля кидає вінки, які дівчата стараються схопити на льоту. Ці вінки ховаються дівчатами до наступної весни. Краса Лялі навіть увійшла в прислів'я: "Пригожа, як Ляля".
  • В книзі "Труди товариства любителів російської словесності при імператорському московському університеті" виданій в Москві в 1821 році на ст. 69, 70, 71 зазначено, що Красна Гірка, а саме назва походить від червоноватого кольору трави, якою зазвичай вкриваються холми та пригорки на початку весни, а вірогідніше від "краси", в якому значенні слово "красний" вживається досі в народній мові. На Красну Гірку закликають весну, а також перед заходом сонця збираються на ближній холм чи пригірку та стають в струнке коло і починають в честь весни свою пісню, а в продовження найстарша тримає круглий хліб та червоні яйця. Царівну Ладу прославляють і досі на Поділській землі коло Межибожа та під Берестом.
  • Отже назва села походить від першого свята весни Красної гірки, 22 травня, на якому прославляли зеленачку (весну).

Історія[ред. | ред. код]

Виникнення села за часів польського панування відносять до XVIII століття, коли цими землями володів магнат Францішек Салезій Потоцький, хоча деякі краєзнавці називають датою заснування 1569 рік. Про давність заселення цієї місцевості свідчать знахідки предметів трипільської культури та скіфські поховання (в околицях села є 11 курганів).

У 1766 році була збудована перша дерев'яна церква, яка невдовзі згоріла. Кам'яний храм, зведений у 1822-1862 роках, був зруйнований за радянських часів.

Під час оборони села в серпні 1941 року тут загинув у бою й похований Герой Радянського Союзу майор Геннадій Міклей (1907—1941). Йому в селі збудовано пам'ятник.

Підпільна комсомольська організація «Спартак»[ред. | ред. код]

У селі діє музей підпільної комсомольської організації «Спартак», що діяла на території Голованівського району. Музей відкрито 28 жовтня 1978 року.

Спартаківці, нагороджені орденам і медалями.

Ногороджені орденом Вітчизняної війни I ступеня

  • Мала Марія Іванівна (посмертно)
  • Римар Любов Юхимівна (посмертно)

Нагороджені орденом Вітчизняної війни II ступеня

  • Бойко Олена Якимівна (посмертно)
  • Войтенко Михайло Петрович (посмертно)
  • Волощук Галина Захарівна (посмертно)
  • Волощук Олімпіада Захарівна (посмертно)
  • Граматчиков Петро Олександрович (посмертно)
  • Громовий Михайло Стратонович (посмертно)
  • Дубова Дарія Кирилівна (посмертно)
  • Кирилюк Ганна Филимонівна (посмертно)
  • Перепелиця Іван Якимович (посмертно)
  • Перепелиця Микола Якимович (посмертно)
  • Самченко Михайло Іванович (посмертно)
  • Самчишин Лаврентій Власович (посмертно)
  • Самчишин Михайло Власович (посмертно)
  • Самчишин Сава Власович (посмертно)
  • Титов Микола Никифорович (посмертно)
  • Тиховський Володимир Романович (посмертно)
  • Тиховська Наталя Романівна (посмертно)
  • Форостяний Борис Данилович (посмертно)
  • Фурман Єлизавета Сидорівна (посмертно)
  • Шаталюк Борис Андрійович (посмертно)
  • Черевична Надія Олексіївна (посмертно)
  • Ястремська Олімпіада Микитівна (посмертно)

Нагороджені медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня

  • Балацен Олександр Антонович (посмертно)
  • Безверхній Григорій Овксентійович
  • Дабіжа Ганна Амбросівна
  • Дабіжа Катерина Аврамівна
  • Дабіжа Петро Аврамович (посмертно)
  • Самчишин Дарія Власівна (посмертно)
  • Самчишин Поліна Власівна

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 840 осіб, з яких 365 чоловіків та 475 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 844 особи.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,80 %
молдовська 1,07 %
російська 1,07 %
вірменська 0,83 %
польська 0,12 %

Люди[ред. | ред. код]

Народилися:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. ↑ Безверхній Володимир Олексійович. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 8 березня 2017.

Література[ред. | ред. код]

  • Нескорений «Спартак». Фотоальбом / Автор тексту Віктор Олексійович Погрібний. Фото та упорядкування Івана Миколайовича Корзуна. — Київ : «Мистецтво», 1982. — 48 с. — 25 000 прим. (укр.) (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Селища
Голованівськ (центр громади) · Голованівськ (с-ще станції) · Ємилівка
Села
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Красногірка_(Голованівський_район)&oldid=42679257