Криміналістичне спостереження

Криміналістичне спостереження — це спосіб збору та реєстрації криміналістичної інформації шляхом цілеспрямованого сприйняття об'єкта, для отримання доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве кримінально-правове значення.

Відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України об'єктами криміналістичного спостереження можуть бути: особа, місце, річ, труп та явище. Криміналістичне спостреження спрямоване на відшукування та встановлення в об'єкті спостереження суттєвих деталей, сторін, характеристик (ознак, особливостей, властивостей, якостей), процесів, їх сутності, сенсу та специфічних змін.

Криміналістичне спостереження, можна класифікувати залежно від:

1) ступеня цілеспрямованості:

— ненавмисне (мимовільне) — у слідчого немає заздалегідь поставленої мети, відсутня вольова активність, процес сприйняття залежать від яскравості подразників, їх контрасту, інтенсивності;

— навмисне (довільне) — залежить від ступеню розвиненості криміналістичної спостережливості. Криміналіст або слідчий ставить мету, докладає певних вольових зусиль, щоб краще реалізувати намір, довільно та цілеспрямовано обирає об'єкти сприйняття, місце та тривалість спостереження;

2) тривалістю:

— довготривале — тривале зосередження уваги на об'єкті сприйняття (при цьому копітко спостерігається його початок, розвиток і завершення, усі його ознаки та деталі);

— короткочасне — нетривале зосередження уваги на об'єкті сприйняття (при цьому спостерігачеві відкриваються явища та процеси, які викликані певною ситуацією. Однак, висновки такого спостереження можуть бути хибними);

3) умов його організації:

— польове — спостереження за об'єктом в природних для нього умовах функціонування;

— лабораторне — спостереження в умовах, які штучно створені (застосовують при проведенні впізнання, слідчого експерименту тощо);

4) місця знаходження спостерігача:

— включене — слідчий спостерігає за усіма її учасниками слідчо-оперативної групи підчас здійснення професійних функцій;

— невключене — слідчий є зовнішнім спостерігачем, він перебуває поза дослідним процесом чи явищем, знаходиться на достатній відстані від нього (наприклад, негласне візуальне спостереження за особою);

5) мети:

— пошукове — для пошуку фактів, що уточнюють та розширюють суть явища або події та мають або можуть мати кримінально-правове значення;

— дослідницьке — для дослідження особливостей, закономірностей об'єктів спостереження;

— статистичне — для збирання даних про певні об'єкти спостереження, з метою їх кількісно-якісного висвітлення;

— вузькоспеціалізоване — для пошуку у об'єкті спостереження певної ознаки, особливості, властивості;

6) ступеня відкритості:

— гласне — від об'єктів спостереження не приховується, що за ними спостерігають;

— негласне — не повідомляється особі, проводиться у відповідності до норм законодавства (негласне спостереження за особою, яка має намір або підозрюється у намірі скоїти тяжкий або особливо тяжкий злочин);

7) регулярності:

— систематичне — постійне спостереження (наприклад, за розвитком злочинного явища);

— епізодичне (вибіркове) — спостереження через деякі проміжки, тобто час від часу за необхідністю;

8) характеру реєстрації даних:

— констатуюче — з чіткою фіксацією фактів; деталей, сторін, характеристик (ознак, особливостей, властивостей, якостей);

— оцінююче — з порівнянням фактів; деталей, сторін, характеристик (ознак, особливостей, властивостей, якостей) за ступенем їхньої виразності в певному діапазоні, при цьому використовується шкала рейтингу;

9) характеру сприйняття:

— суцільне — слідчим звертається увага в однаковій мірі на всі доступні для спостереження факти; деталі, сторони, характеристики (ознаки, особливості, властивості, якості), процеси;

- вибіркове — слідчого цікавлять лише певні параметри об'єктів спостереження, тобто деякі процеси, факти, деталі, сторони, характеристики (ознаки, особливості, властивості, якості);

10) способу проведення:

— візуальне — зорове сприйняття об'єктів спостереження;

— за допомогою технічних засобів — мікроскопів чи інших оптичних приладів, електронної техніки, електронно-оптичних перетворювачів, рентгенівських установок, засобів ультразвукового зондування, лазерної техніки та ін.). У сучасній слідчій (розшуковій) та експертній діяльності спостереження здійснюється переважно із застосуванням технічних засобів;

11) рівня формалізації:

— структуроване — що проводиться за заздалегідь розробленим детальним планом, в якому може визначатися, наприклад, об'єкт спостереження, місце проведення криміналістичного спостереження, необхідний час для проведення спостереження тощо;

— неструктуроване — що будується на основі загальних понять про проведення с криміналістичного спостереження (фіксуються усі зміни, що відбуваються).

Криміналістичне спостереження має такі психологічні властивості:

цілеспрямованість — слідчий чітко усвідомлює, що треба сприймати та з якою метою;

вибірковість — виходячи з чітко поставленої мети, слідчий виділяє певний фрагмент, який треба вивчати;

планомірність — передбачає наявність плану та програми спостереження, це сприяє підвищенню ефективності дослідження ознак, які мають або можуть мати кримінально-правове значення;

систематичність — послідовність сприйняття, що дозволяє з достатньою достовірністю відрізнити випадкове від типового, закономірного;

аналітичність — передбачає не лише констатацію фактів, але й їх пояснення, виявлення їхніх причинно-наслідкових зв'язків, їхньої природи; знаходження просторово-предметного єдності;

оціненість — дозволяє виключити помилки пам'яті, зменшити тим самим суб'єктивізм висновків і узагальнень;

конкретність — сприяє чіткому та недвозначному позначенню того, що спостерігається, а також однаковості можливих інтерпретацій.

Джерела

• Цільмак О. М. Загальнотеоретичні основи криміналістичного спостереження. [ Текст ] / О. М. Цільмак // Південноукр. правничий часопис. 2013. — № 3. — С.101-107 Бібліогр.: 2 назв.

Посилання

• Візуальне спостереження [Архівовано 15 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.