Крячок полінезійський
Крячок полінезійський | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Onychoprion lunatus (Peale, 1848) | ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
Onychoprion lunata (lapsus) Sterna lunata Peale, 1848 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Крячок полінезійський[2] (Onychoprion lunatus) — вид морських сивкоподібних птахів підродини крячкових (Sterninae) родини мартинових (Laridae). Поширений на островах Тихого океану.
Поширення[ред. | ред. код]
Крячок полінезійський розмножується на островах тропічної частини Тихого океану. На північному кінці свого ареалу він гніздиться на північно-західних Гавайських островах (з найбільшою популяцією на острові Лисянського) та двох невеликих острівцях біля Оаху, на сході ареалу аж до островів Туамоту, з іншими колоніями на островах Товариства, островах Лайн, островах Фенікс, Маріанських островах та Американському Самоа. Є непідтверджені повідомлення про розмноження аж на південь до Фіджі та на схід до острова Пасхи. Мало що відомо про популяції за межами Гаваїв. Поза сезоном розмноження птахи з Гавайських островів летять на південь. Вважається, що птахи в інших частинах Тихого океану також є перелітними і розселяться аж до Папуа Нової Гвінеї, Філіппін і острова Пасхи.
Опис[ред. | ред. код]
Його довжина становить 35-36 см. Корона чорна і має білу надбрівну смугу, яка тягнеться над чолом у формі півмісяця. Має чорну лінію, яка тягнеться від куточка дзьоба до потилиці та перетинає очі. Щоки, горло, шия і нижня частина тіла білі. Спина, покриви та надхвістя сірі з легкими коричневими відтінками. Крила і хвіст сірі. Дзьоб і ноги чорні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2018). Onychoprion lunatus: інформація на сайті МСОП (англ.) 19 березня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Bridge, E. S.; Jones, A. W. & Baker, A. J. (2005): A phylogenetic framework for the terns (Sternini) inferred from mtDNA sequences: implications for taxonomy and plumage evolution. Molecular Phylogenetics and Evolution 35: 459—469. PDF fulltext
- Mostello, C. S.; Palaia, N. A. & Clapp, B. (2000). Gray-backed Tern (Sterna lunata). In: Poole, A. & Gill, F. (eds.): The Birds of North America 525. The Birds of North America, Inc., Philadelphia, PA.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |