Ксанторія настінна
| Xanthoria parietina | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Xanthoria parietina (L.) Th. Fr., 1860 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ксанто́рія настінна або настінна золотя́нка (Xanthoria parietina) — поширений листуватий лишайник роду ксанторія порядку телосхістових. Вирізняється яскравим оранжево-жовтим кольором і стійкістю до атмосферного забруднення та важких металів. Зростає на природних каменях, стінах, корі дерев.
Вигляд і будова[ред. | ред. код]
Талом лишайника до 8 см у діаметрі. Являє собою сукупність розеток, що складаються з округлих по краях лопатей діаметром 1-4 мм. Забарвлення верхньої частини лопатей оранжеве, жовте, іноді зеленкувате. Натомість нижня частина з ризоїдами та гаптерами біла.[1] Талом лишайника покритий кіркою зі щільно розташованих гіфів, яка захищає талом і має різну товщину, залежно від місця зростання. Кірка товща в освітлених місцях і тонша, якщо лишайник росте в затінку. Забарвлення тіла лишайника зумовлене наявністю в ньому пігмента париєтину.[2]
Гриб ксанторії настінної перебуває в симбіозі з одноклітинними водоростями роду Требуксія, а саме Trebouxia arboricola та Trebouxia irregularis.[3] Ці водорості зустрічаються також і у вигляді самостійних колоній.[4]
Розмножується соредіями, ізидіями та бластидіями, а також діленням талома. Ксанторія настінна зберігає симбіотичний стан на всіх стадіях життя.[5]
Поширення[ред. | ред. код]
Лишайник досить поширений і вирізняється підвищеною стійкістю до атмосферного забруднення та важких металів у порівнянні з більшістю інших лишайників.[6] Зустрічається по всій північній півкулі в помірному та субантарктичному кліматичному поясі, а також узбережжях Австралазії та Африки.[7] Зростає на каменях, прямовисних стінах, корі дерев, у тому числі в межах міст.[1]
Галерея[ред. | ред. код]
_Th.Fr._(8059366466).jpg)
_Th.Fr._(8059365084).jpg)
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б McCune, Bruce.; Sharnoff, Sylvia Duran; Sharnoff, Stephen; Mikulin, Alexander G. (1997). Macrolichens of the Pacific Northwest. Corvallis: Oregon State University Press. с. 321. ISBN 0-87071-394-9. OCLC 36284208.
- ↑ Galun, Margalith. (1988). CRC handbook of lichenology. Boca Raton, Fla.: CRC Press. с. 105. ISBN 0-8493-3580-9. OCLC 16526355.
- ↑ Ahmadjian, Vernon. (1993). The lichen symbiosis. New York: John Wiley. с. 32—33. ISBN 0-471-57885-1. OCLC 27172295.
- ↑ Bubrick, P.; Galun, Margalith; Frensdorff, A. (1984-07). OBSERVATIONS ON FREE-LIVING TREBOUXIA DE PUYMALYAND PSEUDOTREBOUXIA ARCHIBALD, AND EVIDENCE THAT BOTH SYMBIONTS FROM XANTHORIA PARIETINA (L.) TH. FR. CAN BE FOUND FREE-LIVING IN NATURE. New Phytologist (англ.). Т. 97, № 3. с. 455—462. doi:10.1111/j.1469-8137.1984.tb03611.x. ISSN 0028-646X. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Meier, Franz A.; Scherrer, Sandra; Honegger, Rosmarie (28 червня 2008). Faecal pellets of lichenivorous mites contain viable cells of the lichen-forming ascomycete Xanthoria parietina and its green algal photobiont, Trebouxia arboricola. Biological Journal of the Linnean Society (англ.). Т. 76, № 2. с. 259—268. doi:10.1111/j.1095-8312.2002.tb02087.x. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Backor, M.; Fahselt, D.; Davidson, R. D.; Wu, C.T. (1 серпня 2003). Effects of Copper on Wild and Tolerant Strains of the Lichen Photobiont Trebouxia erici (Chlorophyta) and Possible Tolerance Mechanisms. Archives of Environmental Contamination and Toxicology. Т. 45, № 2. с. 159—167. doi:10.1007/s00244-002-0134-6. ISSN 0090-4341. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ CNALH - Xanthoria parietina. lichenportal.org. Процитовано 4 лютого 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ксанторія настінна |
- Ксанторія настінна (стінна золотянка) [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.] у мультимедійному посібнику «Крок за кроком» (укр.)
- Xanthoria parietina [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] у Mycocosm (англ.)
|