Ксенчук Андрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ксенчук Андрій Сергійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 18 червня 1980(1980-06-18)
Широкий, Магаданська область, РРФСР.
Смерть 26 січня 2017(2017-01-26) (36 років)
Широкине, Донецька область, Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1998—1999, 2015—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Воєнна розвідка
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Андрій Сергійович Ксенчук (18 червня 1980, с. Широкий, Сусуманський район, Магаданська область, РРФСР — 26 січня 2017, с. Широкине, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1980 року в смт Широкий Сусуманського району Магаданської області РРФСР, в родині робітників. 1996 року закінчив середню школу № 1 смт Широкий. У другій половині 1990-х років переїхав на постійне місце проживання до міста Покровськ (на той час Красноармійськ) Донецької області.

З 19 липня 1998 по 4 листопада 1999 проходив строкову військову службу в 300-му навчальному танковому полку 169-го навчального центру Сухопутних військ в смт Десна та у 110-му гвардійському механізованому полку 93-ї механізованої дивізії Збройних Сил України на посадах заступника командира бойової машини — навідника-оператора БМП-2 та старшого майстра-акумуляторника.

Після армії повернувся додому, з 14 лютого 2000 по 30 липня 2005 працював гірничим робітником з ремонту гірничих виробіток на шахті «Красноармійська-Західна № 1», з 18 грудня 2007 по 20 вересня 2008 — прохідником на шахті «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля», з 8 квітня 2013 року по 24 лютого 2014 року — прохідником 5-го розряду на шахті «Красноармійська-Західна № 1».

З 30 січня 2015 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України за частковою мобілізацією. Служив на посаді телефоніста — лінійного наглядача у 93-ій окремій механізованій бригаді, потім — радіотелефоністом 53-ї окремої механізованої бригади. Демобілізувався 20 квітня 2016 року.

11 листопада 2016 вступив на військову службу за контрактом. Солдат, механік-водій 74-го окремого розвідувального батальйону, в/ч А1035, Черкаське, Дніпропетровська область.

Протягом 2015—2017 років брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

Загинув 26 січня 2017 року в результаті обстрілу російськими терористами з мінометів калібру 120 мм поблизу села Широкине Волноваського району Донецької області.

29 січня з Андрієм попрощались в холі ДК ПАТ ШУ «Покровське». Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища міста Покровська, Донецька область[1].

Залишились батьки, сестра, дружина Вікторія Михайлівна та син Олексій 2011 р.н.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • 2 жовтня на фасаді Покровській в ЗОШ № 4, де навчався Андрій, йому відкрито меморіальну дошку[3].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 26 січня[4][5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Покровськ простився із захисником України Андрієм Ксенчуком // ТК «Орбіта», 29 січня 2017 [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Указ Президента України від 10 квітня 2017 року № 104/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  3.  У Покровську відкрили меморіальну дошку загиблому воїну АТО Андрію Ксенчуку на YouTube
  4. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
  5.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 26 січня на YouTube

Джерела[ред. | ред. код]