Кукіль Любомир Євгенович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Кукіль Любомир Євгенович | |
| Народився | 1 лютого 1966 (58 років) м. Львів |
|---|---|
| Національність | українець |
| Громадянство |  СРСР Україна
|
| Жанр | монументальна скульптура, сакральне мистецтво |
| Навчання | Львівський Інститут Прикладного та Декоративного Мистецтва |
| Напрямок | скульптура |
| Роки творчості | 1990 — донині |
| Вплив | Крвавич Дмитро Петрович, Мисько Еммануїл Петрович |
| Працював у містах | Бучач, Львів, Бурштин, Городок |
| Основні роботи | пам'ятники Т. Шевченку, В. Івасюку |
Любомир Євгенович Кукіль (нар. 1 лютого 1966, м. Львів) — український скульптор, реставратор. Депутат Брюховицької селищної ради[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 лютого 1966 року у місті Львові.
У 1992 році закінчив Львівський Інститут Прикладного та Декоративного Мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв; викладачі Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько)[2]. Упродовж 1990—1994 років працював реставратором по каменю в науково-дослідному секторі інституту.
Учасник регіональних, всеукраїнських художніх виставок виставок починаючи від 1999 року. Основні напрямки творчості — монументальна скульптура, сакральне мистецтво (іконостаси, скульптури, розп'яття). Створює також керамічні кольорові пласти та прикраси.
Любомир Кукіль є автором багатьох реалізованих проєктів, переважно у Львові та Львівській області, серед них:
- скульптури «Зевс», «Феміда», «Самсон», «Давид із Голіафом», «Козак», «Невільник», «Геракл із гідрою» (м. Бучач, ратуша, 1989—1998);
- пам'ятник Тарасові Шевченку (вул. Незалежності України, смт. Брюховичі, 1994);
- розписи іконостасу (церква святого Архистратига Михаїла, с. Дусанів, Львівська область, 1999);
- реставрація гробівця В. Чарторийської (Личаківський цвинтар, Львів, 2001);
- реставрація скульптури (ліцей, м. Дрогобич, 2002);
- реконструкція фігур орлів (вул. Коновальця, 7, м. Львів, 2003);
- вхідні двері до церкви святих Володимира і Ольги (с. Бірки, Львівська область, 2004);
- скульптура «Пресвята Богородиця» (поблизу церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, м. Львів, 2005);
- меморіальна таблиця Петрові Андрусіву (м. Городок, будівля Городоцької районної Малої академії мистецтв імені П. Андрусіва, 2007);
- ікона «Богородиця Одигітрія» (каплиця, с. Зубра, Львівська область, 2008);
- вхідні двері до церкви святого Володимира Великого (с. Зубра, Львівська область, 2009);
- скульптура «Христос-Спаситель» (могила Українських січових стрільців, м. Бурштин, 2010);
- скульптура «Ангел» (міський цвинтар, м. Бурштин, 2010);
- скульптура «Оранта» (церква святого Володимира Великого, с. Зубра, Львівська область, 2011).
- пам'ятник Іванові Павлові ІІ (вул. Львівська, смт. Брюховичі, 2012)[3];
- пам'ятник молодому Шевченкові (с. Зубра, Львівська область, 2012)[4];
- меморіальна таблиця Герою України Георгію Кирпі (Лапаївська загальноосвітня середня школа I-III ступенів імені Георгія Кирпи, с. Лапаївка, Львівська область, 2015)[5];
- пам'ятник Володимиру Івасюку (вул. Івасюка, смт. Брюховичі, 2020)[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Депутати Брюховицької селищної Ради. briukhovychi-rada.gov.ua. Брюховицька селищна рада. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ Випускники кафедри образотворчого мистецтва і реставрації: 1992 рік (кафедра архітектурно-декоративної пластики). lnam.edu.ua. Львівська національна академія мистецтв. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ У Брюховичах біля Львова встановили пам'ятник Івану Павлу ІІ. zik.ua. ZIK. 3 липня 2012. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ Пам'ятник молодому Шевченкові відкрили у Зубрі на Львівщині. zik.ua. ZIK. 24 серпня 2012. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ Лапаївська школа носитиме ім'я Георгія Кирпи. pustomyty-osvita.lviv.sch.in.ua. Відділ освіти Пустомитівської РДА. 21 серпня 2015. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ У Брюховичах відкрили пам'ятник композитору Володимиру Івасюку. prolviv.com. 20 жовтня 2020. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Г. Г. Стельмащук. Кукіль Любомир Євгенович. esu.com.ua. ЕСУ. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ірина Небесна (21 жовтня 2019). «Руйнація просто катастрофічна»: чому в Бучачі шедеври Пінзеля можуть не дочекатись шансу на друге життя. terminovo.te.ua. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|3=(довідка)