Кульчицький Володимир Станіславович
| Володимир Станіславович Кульчицький | ||
|---|---|---|
 | ||
| Псевдо | Volodymyr Kulchycki | |
| Народився |
25 липня 1949 Київ, Українська РСР, СРСР | |
| Помер |
18 лютого 2014 (64 роки) Київ, на барикадах біля Будинку профспілок. ·Куля пройшла навиліт через серце, друга влучила в живіт. | |
| Поховання | с. Нові Петрівці | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання | Київ | |
| Відомий завдяки | Герой Майдану | |
| Батько | Станіслав Кульчицький | |
| Родичі | двоє дорослих синів, три внучки. | |
| Нагороди |
| |
Володимир Станіславович Кульчицький (25 липня 1949 — 18 лютого 2014) — активіст Євромайдану. Загинув на Майдані Незалежності в центрі Києва 18 лютого 2014 під час штурму спецпідрозділу «Беркут». Герой України.
Життєпис[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (травень 2014) |
Володимир Кульчицький народився 25 липня 1949 року у Києві, де в 1964 році закінчив середню школу № 14. Мешкав у Києві. Перебував на пенсії. Був чесною і справедливою людиною.
На Майдані[ред. | ред. код]
Приїжджав на Майдан на Віче, або в будні, заради підтримки протестуючих, привозив ліки в Будинок профспілок. Ні до якої з сотень не вступав.
Вранці 18-го приїхав разом з сином Ігорем на мирну Ходу. Під час зіткнення з «беркутом» і титушками в Маріїнському парку добралися до Майдану Незалежности й залишилися там. Застрелений 18 лютого приблизно о 22:30 на барикадах біля Будинку профспілок України. Куля пройшла навиліт через серце, застрягла в одязі. Разом з батьком у цей час був син Ігор, але самого поранення не бачив. Тіло Володимира занесли в Будинок профспілок, але коли той почав горіти, син переніс тіло батька та ще трьох загиблих у Михайлівський собор. У чоловіка залишилося двоє дорослих синів і три внучки, а також мати (93 роки). Дружина Володимира Станіславовича померла на три роки раніше.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 20 жовтня 2015 року у Києві на фасаді будівлі спеціалізованої школи № 14 імені С. Ф. Грушевського (вулиця Макіївська № 5), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
- біля входу на цвинтар села Нові Петрівці йому встановлено меморіальну дошку.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[1]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[2]
У літературі[ред. | ред. код]
- Київська поетеса Ірина Рассвєтная присвятила Володимиру вірш[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
- ↑ Кульчицький Володимир. Куля в серце. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Оприлюднені імена 13-ти загиблих під час зачистки Майдану [Архівовано 4 березня 2014 у Archive.is] 19.02.2014
- Фільм присвята Володимиру Кульчицькому https://www.youtube.com/watch?v=WH1t6nSwfiY [Архівовано 6 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Книга пам'яті Фото
- Небесна Сотня [Архівовано 22 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Оприлюднено імена перших загиблих під час протистоянь в Києві [Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Леся Оробець: Рідні! Збираємо інформацію про загиблих 19.02.2014
- Вічна пам'ять загиблим активістам Євромайдану [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.]
