Куліченко Володимир Миколайович
Куліченко Володимир Миколайович | ||||
---|---|---|---|---|
Солдат | ||||
Загальна інформація | ||||
Народження | 7 березня 1972 Вознесенськ | |||
Смерть | 29 серпня 2014 (42 роки) Новокатеринівка | |||
Поховання | Кривий Ріг | |||
Псевдо | «Лютий» | |||
Військова служба | ||||
Роки служби | 2014 | |||
Приналежність | Україна | |||
Вид ЗС | Збройні сили | |||
Рід військ | Механізовані війська | |||
Формування | ||||
Війни / битви | ||||
Нагороди та відзнаки | ||||
Володи́мир Микола́йович Куліче́нко (7 березня 1972 — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1972 року в місті Вознесенськ (також вказується Кривий Ріг); закінчив вознесенську школу.[1] Проживав у місті Кривий Ріг (Довгинцівський район), де працював на підприємствах.
Призваний за мобілізацією 17 квітня 2014 року. Солдат, гранатометник, 40-й батальйон територіальної оборони «Кривбас», псевдо «Лютий».
Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором», який був обстріляний російськими військами біля села Новокатеринівка.
2 вересня тіло Володимира Куліченка разом з тілами 87 інших загиблих в Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя, як невпізнаний герой.
Перебував у списку зниклих безвісти. У березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв. 10 серпня 2015 року Миколу Куліченка перепоховали у Кривому Розі, Алея Слави.
Без Володимира лишилися дружина та син.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2];
- медаллю «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП) (посмертно);
- відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» III ступеня (посмертно);
- відзнакою 40-го батальйону «Мужність. Честь. Закон.» (посмертно)
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 1, місце 39
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
- ↑ Червоний гірник
- ↑ Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
- Куліченко Володимир Миколайович [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 7 березня
- Народились 1972
- Померли 29 серпня
- Померли 2014
- Поховані у Кривому Розі
- Військовики 40-го окремого мотопіхотного батальйону «Кривбас»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Кавалери відзнаки «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Вознесенська
- Померли в Старобешівському районі