Куніцин Никифір Іванович
Никифір Іванович Куніцин | |
---|---|
Народився |
15 червня 1909 Солдатське |
Помер | 16 липня 1987 (78 років) |
Громадянство | СРСР |
Діяльність | агроном |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Ники́фір Іва́нович Куні́цин (нар. 15 червня 1909 — пом. 16 липня 1987) — передовик сільського господарства Української РСР, Герой Соціалістичної Праці (1948).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1909 року в селі Солдатському[1], нині Новоархангельського району Кіровоградської області, в селянській родині. Українець.
Закінчив Мигіївський сільськогосподарський технікум, працював старшим агрономом радгоспу «Мигія» Первомайського району Одеської (нині — Миколаївської) області. У 1932—1933 роках проходив дійсну військову службу в лавах РСЧА. У 1938 році навчався на курсах підвищення кваліфікації при Московській сільськогосподарській академії ім. К. А. Тимірязєва, після закінчення яких був призначений старшим агрономом насінницького радгоспу «Друга п'ятирічка» того ж району.
З початком німецько-радянської війни евакуювався разом з господарством на схід. У 1942 році Мігулинським РВК Ростовської області вдруге призваний до лав Червоної армії. Воював на Ленінградському і 1-у Білоруському фронтах радистом-кулеметником танку Т-34 командира роти 1-го танкового батальйону 220-ї окремої танкової Гатчинської Червонопрапорної бригади, старшина. Член ВКП(б) з 1943 року.
Після демобілізації повернувся у рідне господарство. У 1947 році робітниками насінницького радгоспу «Друга п'ятирічка», у якому старшим агрономом був Н. І. Куніцин, було зібрано по 30,27 центнера зерна з гектару на площі у 84, 4 гектари.
Згодом понад 20 років очолював ордена Трудового Червоного Прапора радгосп «Акмечетські ставки» Доманівського району Миколаївської області.
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 лютого 1948 року Куніцину Никифору Івановичу присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот» (№ 1294).
Також нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (11.06.1951, 26.02.1958), орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (12.06.1945) ступенів, Червоної Зірки (13.04.1945), «Знак Пошани» (22.03.1966) і медалями, у тому числі «За відвагу» (20.08.1943).
Джерела[ред. | ред. код]
- «История городов и сел Украинской ССР. Николаевская область», Інститут історії АН УРСР, Київ, 1981 рік.
- «Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання». — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.
- Рибіцький Д. «Шлях Героя» // газета «Прибузький комунар», 5 грудня 1948 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Відомості щодо нагородження орденом Вітчизняної війни 1-го ступеню. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 11 лютого 2016.
- Народились 15 червня
- Народились 1909
- Померли 16 липня
- Померли 1987
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За трудову доблесть»
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Берліна»
- Уродженці Новоархангельського району
- Персоналії:Кам'яномостівська сільська громада
- Радянські танкісти Другої світової війни
- Члени КПРС
- Персоналії:Доманівський район
- Українські агрономи
- Директори радгоспів