Куруш (Докузпаринський район)
Куруш
Координати 41°16′51″ пн. ш. 47°49′48″ сх. д. / 41.28083333336077487° пн. ш. 47.83000000002777341° сх. д.Координати: 41°16′51″ пн. ш. 47°49′48″ сх. д. / 41.28083333336077487° пн. ш. 47.83000000002777341° сх. д.
|
Куруш — село в Докузпаринському районі Дагестану. Утворює сільське поселення село Куруш як єдиний населений пункт у його складі[19].
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на південно-східному схилі гори Шалбуздаг, у долині річки Усухчай, за 17 км на північний захід від села Усухчай.
Населення[ред. | ред. код]
2002[20] | 2010[21] | 2012[22] | 2013[23] | 2014[24] | 2015[25] | 2016[26] |
---|---|---|---|---|---|---|
804 | ↗826 | ↘816 | ↘799 | ↘798 | ↗813 | →813 |
2017[27] | ||||||
↘812 |
Історично населення Куруша ділиться на родові патроніми — тухуми (тюркською), або уймахи (лезгинською): Хайтакьар, Гьилевар, Тетецьар, Фалакьар, Къызырар, Къиртар, Мисрияр, Зангъавар, Авурар, Кьулдурар, Хебешар, Чувалар. Село ділиться на квартали: Пагъвай кьилер, Вене кьилер, Къиртар і Камавайбур.
Історія[ред. | ред. код]
У XVIII столітті в Куруші жив ашуг Лезгі Ахмед. В 1886 році в Куруші було 718 дворів на 4761 особу, з них 2536 чоловіків, 2225 жінок. Загальна кількість худоби 71451 голів овець, 1767 коней, 2189 голів великої рогатої худоби. Всього в аулі було 12 млинів, 41 ткач, 6 осіб войлочників, 2 фарбаря, один швець, 4 тесляра, 3 ремісника, кравців 3, 1 зброяр і 8 музикантів. Історично курушці займалися скотарством, землеробством, сіяли в основному жито, овес, сочевицю. Для себе і на продаж курушці виготовляли сукно, килими, паласи, войлоки, тасьму, овчини, панчохи вовняні, сир, масло. У 1907 році громада Куруша мала поголів'я овець і кіз загальною чисельністю 90 тисяч голів.[28] У 1920 році в Куруші відкрито пункт по ліквідації неписьменності. Потім на його базі в тому ж році відкривається двокласна школа. У 1924 році відкрилася п'ятирічна школа. Заняття в ці роки велися в будинках, шкіл як таких не було. В 1930 році в Куруші функціонувала семирічна школа. В 1931 році створено перший колгосп. У роки Другої світової війни з Куруша покликані в армію 570 осіб. За роки війни на полях битв і в госпіталях загинуло 325 чоловік, пропало безвісти 70. Загальна кількість курушців, що не повернулися додому за неповними даними становить 395 осіб.[29]
У 1952 році велика частина населення переселена на територію Хасавюртівського району в село Куруш (Новий Куруш). Населення сіл Оленівка, Ахед, Агязи, Сефербіне Республіки Азербайджан складають в основному курушські переселенці.
В одному з документів кайтазьких уцміїв шірваншах скаржиться своєму племіннику Ельчаву на постійні набіги лезгинів, у зв'язку з тим, що вони «часто спускаються з доріг, що йдуть по гірських висотах, із сіл Фій, Мазу, Куруш і Хіналуг»[30].
Факти[ред. | ред. код]
Куруш є найбільш високогірним поселенням на Північному Кавказі, у Росії і Європі (якщо проводити межу між Європою і Азією по Кавказькому хребту)[31][32], розташоване на висоті 2560 метрів над рівнем моря[33]. Крім того, населений пункт є самим південним в країні[34].
З аулу Куруш альпіністи здійснюють сходження на вершини Базардюзю (4466 м), Шалбуздаг (4150 м) і Єридаг (3925 м).
Посилання[ред. | ред. код]
- Куруш в 1902 році [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Сайт альпіністів. Фотографії Куруша [Архівовано 8 липня 2010 у Wayback Machine.]
- «Куруш — місце, де до зірок подати рукою» — туристичний сайт Турометр.ру
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЗКТМУ
- ↑ Памятная книжка Дагестанской области / Сост. Е.И. Козубский. - Темир-Хан-Шура : «Русская тип.» В.М. Сорокина, 1895. - 724 с. разд. паг., 1 л. фронт. (портр.), 17 л. ил., карт.; 25 (рос.).
- ↑ Шаблон:Публикация
- ↑ {{{Заголовок}}}.
- ↑ а б {{{Заголовок}}}.
- ↑ {{{Заголовок}}}.
- ↑ Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица № 02c. Численность населения и преобладающая национальность по каждому сельскому населённому пункту. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Таблица № 11. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Республики Дагестан (рос.). Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 13 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов) (рос.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Численность населения на 1 января 2014 года по сельским поселениям Республики Дагестан (рос.). Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года (рос.). 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года (рос.). 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 31 липня 2019.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
- ↑ Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022.
{{cite web}}
: Проігноровано невідомий параметр|subtitle=
(довідка) - ↑ Закон Республики Дагестан от 13 января 2005 года № 6 «О статусе и границах муниципальных образований Республики Дагестан». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица № 02c. Численность населения и преобладающая национальность по каждому сельскому населённому пункту. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Таблица № 11. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Республики Дагестан. Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 13 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Численность населения на 1 января 2014 года по сельским поселениям Республики Дагестан. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Монография по материальной культуре лезгин в XIX нач. XX в. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 27 серпня 2013.
- ↑ Официальный сайт Докузпаринского района | Куруш. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2018. Процитовано 22 жовтня 2019.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Библиотекарь.ру. Архів оригіналу за 14 березня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ Outdoors.ru — Мир путешествий и развлечений. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ Односельчане.ru — города и села Дагестана. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ Аркуш карти K-38-108 Хачмас. Масштаб: 1 : 100 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
Це незавершена стаття з географії Дагестану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |