Куцак Андрій Авер'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куцак Андрій Авер'янович
Народився 17 (30) липня 1903
Жерденівка, Гайсинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 12 січня 1974(1974-01-12) (70 років)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна USSR[d]
Діяльність офіцер
Учасник німецько-радянська війна
Посада chairman of the Homieĺ Regional Executive Committeed, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1955–1959)d і list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1951–1954)d
Військове звання полковник
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «Партизанові Вітчизняної війни» II ступеня

Андрій Авер'янович Куцак (17 липня 1903, с. Жерденівка Подільської губернії (нині — Гайсинський район Вінницької області) — 12 січня 1974, Мінськ) — радянський партійний і державний діяч. Член ВКП(б).

Біографія[ред. | ред. код]

У 1924 році закінчив Вищі педагогічні курси в м. Гайсині, потім працював учителем.

У 1925-1928 роках на службі в РСЧА.

Після демобілізації вступив до Тіфліського лісотехнічного інституту, після його закінчення працював на Гомельському деревообробному комбінаті, через три роки став його директором, пройшовши шлях від майстра цеху і головного інженера.

У 1939 році обраний третім секретарем Гомельського міськкому КП(б)Б, з січня 1941 року - секретар Гомельського обкому КП(б)Б по кадрах.

У серпні 1941 - листопаді 1942 року перебував на посаді секретаря Гомельського підпільного обкому КП(б)Б, очолював надзвичайну комісію по евакуації підприємств, з липня 1942 року комісар групи партизанських загонів.

У серпні 1943 року призначений уповноваженим ЦК КП(б)Б і ЦШПР на Центральному фронті.

Після звільнення Білорусі знову обраний секретарем Гомельського обкому КП(б)Б, з 1948 року - другий секретар обкому.

З вересня 1952 року по січень 1954 року працював головою Гомельського обласного виконавчого комітету, після по липень 1956 року був першим заступником голови.

З липня 1956 року в Мінську - працював в деревообробній промисловості: призначений міністром створеного Міністерства паперової та деревообробної промисловості БРСР, після його скасування в 1957 році працював начальником Головного управління паперової та деревообробної промисловості Білоруського раднаргоспу, потім до 1963 року першим заступником начальника.

Кандидат в члени ЦК КПБ (1940-1960), депутат Верховної Ради БРСР (1951-1959).

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Высшее партизанское командование Белоруссии. 1941-1944: справочник / Э. Г. Иоффе [и др.]; под общ.. ред. д-ра ист. наук проф. Э. Г. Иоффе — Мн.: Беларусь, 2009. — С. 145-146. — 271 с. — 1500 экз. — ISBN 978-985-01-0836-4.