Кін IV (вистава)
| Кін IV | |
|---|---|
| Написана | Григорій Горін (за мотивами п'єси «Кін, або Геній і безпутність» Александр Дюма) |
| Герої |
Едмунд Кін Анна Дембі Принц Уельський |
| Дата прем'єри | 9 червня 1999 |
| Місце прем'єри |
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Київ,  |
| Мова вистави | українська |
| Перекладач | Ярослав Стельмах |
| Жанр | трагікомедія |
| Розташування | Англія, початок XIX століття |
| Офіційний сайт | |
«Кін IV» — вистава Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, поставлена за одноїменною п'єсою російського драматурга Григорія Горіна, створеною за мотивами п'єси «Кін, або Геній і безпутність» французького письменника Александра Дюма.
Прем'єра вистави відбулася 9 червня 1999 року і стала режисерським дебютом Анатолія Хостікоєва, який також незмінно грав і головну роль Едмунда Кіна.
Останній показ відбувся через 20 років аншлагових показів 15 червня 2019 року[1][2].
Анотація[ред. | ред. код]
 | Цей розділ статті ще не написано. |
Творчий склад[ред. | ред. код]
- Автор — Григорій Горін (за мотивами п'єси «Кін, або Геній і безпутність» Александра Дюма)
- Український переклад — Ярослав Стельмах
- Художній керівник вистави — Сергій Данченко
- Режисер-постановник, музичне оформлення — Анатолій Хостікоєв
- Сценографія та костюми — Андрій Александрович-Дочевський
- Модельєр-конструктор — Тетяна Соловйова
- Балетмейстер — Борис Каменькович
- Фехтування у постановці — Володимир Абазопуло
- У виставі використано музику вокально-інструментального ансамблю The Beatles
- Звукорежисер — Олександр Пліса
- Художник по світлу — Ігор Ваховський
Дійові особи та виконавці[ред. | ред. код]
- Едмунд Кін — Анатолій Хостікоєв
- Анна Дембі — Наталія Сумська / Тетяна Олексенко-Жирко / Ксенія Баша
- Принц Уельський — Олексій Богданович
- Граф Кефельд — Олексій Паламаренко / Володимир Зозуля
- Єлена — Любов Кубюк
- Ема Госуілл — Ірина Дорошенко / Поліна Лазова
- Лорд Мюіл — Валерій Дудник / Олексій Паламаренко
- Констебель — Володимир Зозуля / Анатолій Чумаченко / Вадим Полікарпов
- Лікар — Василь Мазур / Євген Шах
- Хазяїн ресторану — Євген Шах / Назар Задніпровський
- Циліндр — Анатолій Гнатюк / Назар Задніпровський
- Капелюшок — Анастасія Добриніна / Лариса Красовська / Леся Липчук
- Соломон — Олексій Петухов
- Кепка — Іван Кадубець / Володимир Ніколаєнко / Олег Терновий
- Чарльз Кін — Володимир Жирко / В'ячеслав Хостікоєв / Анна-Марія Жирко («роль на вирост» загалом зіграло п'ять дітей)
- У виставі було задіяно артистів оркестру під керівництвом Володимира Гданського та артистів балету театру
Історія створення[ред. | ред. код]
Роботу над «Кіном IV» Григорія Горіна (український переклад Ярослава Стельмаха) розпочав художній керівник Театру ім. І.Франка Сергій Данченко. Але одразу після проведеного читання захворів, і робота над виставою фактично припинилася. Тоді Сергій Володимирович і запропонував втілити постановку акторові театру Анатолію Хостікоєву[3][4][5].
Музичне вирішення підказала фраза з епізоду п'єси, коли одинокий Кін запитує адресу ресторації, в якій провів час на самоті. Відповідь — «Ліверпуль, стріт, 17». Таким чином у виставі з'явився хіт «You'll Never Walk Alone» (укр. «Ти ніколи не будеш іти один») — гімн уболівальників футбольного клубу «Ліверпуль».
Номер з грою на ударній установці під рядки з «Короля Ліра» Шекспіра з'явився з відчуття того, що Анатолію Хостікоєву не вистачало зовнішнього ритму. Попри наяність музичної освіти у актора (Хостікоєв грає на баяні та акордеоні), опановувати барабани довелося за тиждень до прем'єри. За спогадами, тренера з барабанів вдалося знайти у Київській консерваторії — студент Геннадій Хлопотов спершу акомпанував на барабанах, коли Хостікоєв читає текст із «Короля Ліра» — тоді й відбулося поєднання композиції з концерту «Eybiroud» «The Beatles». Згодом — проводив експрес-навчання. Працювали щоденно, в балетному класі театру. Ранком, з сьомої до пів на одинадцяту (об одинадцятій відбувалася репетиція іншої вистави); вдень, з другої до шостої; і ще дві години після вечірньої вистави. Номер був готовий акурат до прем'єри.
На прем'єру драматурга не запрошували. Вже після того, як вистава з аншлагами йшла певний час, в газеті «Радянська культура»[ru] вийшло інтерв'ю із Григорієм Горіним, де між іншим йшлося про створення п'єси «Кін IV» у 1991-у році за мотивами драми «Кін, або Геній і безпутність» Александра Дюма, про її постановки в різних театрах (зокрема у Московському ім. Маяковського із Олександром Лазарєвим у титульній ролі). Там же було зізнання, що Горін київської версії не бачив. За виправлення ситуації взялися супруги Хостікоєви — Наталія Сумська знайшла телефон драматурга та запросила на виставу, зустріла його в аеропорту Борисполя, привезла до театру, де виявилося, що всі квитки на виставу продані. Розглядали варіант приставного стільця, але 193-х сантиметровий зріст Григорія Ізрайлевича унеможливив таке рішення. Зрештою зняли резерв у директорський дев'ятий ряд.
Вистава розпочинається з того, що Кін скасовує виставу. Анатолій Хостікоєв кожного разу знаходив різні приводи для цього. На виставі, де був присутній Григорій Горін, такою нагодою стала автограф-сесія драматурга, яка ледь не зірвала показ. По завершенню Горін назвав виставу найкращою з бачених постановок, а Хостікоєва — «українським Кіном».
Розбір вистави Григорій Горін робив на п'яти сотках дачі Хостікоєва на Десні, збіжавши від чиновників Міністерства культури, які збиралися використати приїзд московського драматурга, і відвезли його до ресторації. Спілкування тривало до самого ранку. Зокрема йшлося про плани влаштувати у Москві фестиваль вистав, поставлених за творами драматурга. «…назва скромненька — „Горінскій Фестіваль“! Обов'язково запрошу ваш спектакль… Можемо побешкетувати… Лазарєв із партнеркою зіграє у вашому спектаклі, а ви з Наташею у виставі Театру Маяковського». Втіленню задумів завадила смерть Горіна 15 червня 2000 року[4].
Хронологія вистави[ред. | ред. код]
- 1999, 9 червня — Прем'єра вистави
- 2003, 15 лютого — «Кін IV. Театральна фантазія» — адаптація вистави до бенефісного вечора Анатолія Хостікоєва[6]
- 2005, 29 листопада — 100-а вистава[3]
- 2009, 9 червня — 10-річчя вистави[7]
- Дворічна перерва вистави[8]
- 2012, 8 листопада — 150-а вистава[9][8]
- 2019, 15 червня — 20 років виставі, зіграна востаннє[4][2]
Прощання із виставою[ред. | ред. код]
Святкування 20-річчя вистави та останній її показ було заплановано та втілено 15 червня 2019 року. Прощання пройшло під слоганом «20 років аншлагів»[1].
За п'ять днів до останнього показу на сторінці Анатолія Хостікоєва у фейсбуці з'явився допис із спогадами про виставу часів прем'єри, фотографія із драматургом Григорієм Горіним. Режисер сам проанонсував припинення сценічного життя вистави[2].
Премії та нагороди[ред. | ред. код]
- 1999 — Премія України в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль»:
- Лауреат у номінації «Найкраща драматична вистава» (в номінації були «РЕхуВІлійЗОР» Станіслава Мойсеєва у Молодому театрі та «Три сестри» Андрія Жолдака у Національному театрі ім. Франка)
- Лауреат у номінації «Найкращий режисерський дебют» — Анатолій Хостікоєв
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б «24 Канал» У театрі Франка відзначили 20-річчя двох видатних вистав
- ↑ а б в Сергій ВИННИЧЕНКО (15 червня 2019). Шлях вистави від сцени до бренд-легенди (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 2021-8-09.
- ↑ а б Тетяна ПОЛІЩУК (29 листопада 2005). Сто аншлагов Кина (рос.). «День» №220. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 2019-6-16.
- ↑ а б в Тетяна ПОЛІЩУК (14 червня 2019). Прощавай, «Кіне IV». 15 червня ввійде в історію українського театру. Анатолій Хостікоєв згадує, як народжувалася легендарна постановка (укр.). «День» №104-105. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 2019-6-15.
- ↑ Любов БАЗІВ (22 червня 2019). Анатолій Хостікоєв, актор театру і кіно. Місяць ми жартома називали новонародженого сина Швейком, бо я весь час був на цій виставі (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 2019-6-22.
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (14 лютого 2003). Сам собі режисер Завтра популярний актор Анатолій Хостікоєв відзначить 50-літній ювілей (укр.). «День» №28. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 2019-6-16.
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (10 червня 2009). Життя та смерть у театрі. Десять років оплесками глядачі зустрічають героїв вистави «Кін IV» (укр.). «День» №96. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 2019-6-16.
- ↑ а б Вистава «Кін IV» у «Сніданку з 1+1»
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (8 листопада 2012). 150 оплесків Хостікоєву та Ко! Учора франківці відсвяткували ювілей «Кіна IV» (укр.). «День» №203. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 2019-6-16.
Джерела[ред. | ред. код]
- «Кін IV» на сайті Театру ім. І. Франка [Архівовано 20 червня 2019 у Wayback Machine.]
- Анатолій Хостікоєв про виставу «Кін IV» («Укрінформ») [Архівовано 22 червня 2019 у Wayback Machine.]