Лазаренко Павло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазаренко Павло Миколайович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 11 січня 1974(1974-01-11)
Оршанець
Смерть 11 липня 2014(2014-07-11) (40 років)
Зеленопілля
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Прикордонна служба
Формування
 НЦ ДПСУ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лазаренко.

Павло́ Микола́йович Лазаренко (11 січня 1974 — 11 липня 2014) — солдат Державної прикордонної служби України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1974 року. 1991 року закінчив Черкаську першу гімназію. Його класним керівником був Валерій Миколайович Потьомкін, вчитель англійської мови.[1]

На початку 2010-х років працював в Іспанії, в передмісті Барселони Таррега, а потім переїхав жити до м. Манреса.[джерело?]

Повернувся в Україну навесні 2014 року, пішов добровольцем до Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби.

Патрульний-водій, відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави Навчального центру підготовки молодших спеціалістів. 11 липня під час обстрілу біля Зеленопілля був поранений, але вижив. Відмовився від евакуації, стан почав погіршуватись, його з колоною Збройних Сил направили до госпіталю. Колона потрапила під обстріл, Павло Лазаренко загинув.[2]

До 10 днів місцезнаходження Павла Лазаренка було невідоме. Згодом підрозділом ЗСУ в лісосмузі був знайдений труп невідомого чоловіка, на нозі якого під джгутом була записка — з часом та датою його накладення і номером телефону старшини мобільної прикордонної застави. Військовослужбовці зателефонували за цим номером та встановили, що це Павло Лазаренко.[3]

Похований в місті Черкаси.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • Черкаська обласна рада його посмертно вшанувала відзнакою «За заслуги перед Черкащиною».
  • У вересні 2016-го в черкаській гімназії встановлено пам'ятну дошку випускнику Павлу Лазаренку.[4]
  • 1 грудня 2016 року відкрито меморіальну дошку на будинку в Черкасах за адресою вулиця Героїв Майдану 9, де жив Павло Лазаренко.[5][6]
  • 17 листопада 2016 року — нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси»[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Загинув наш випускник Лазаренко Павло. Перша міська гімназія м. Черкаси. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
  2. ↑ Павло Лазаренко. Книга Пам'яті. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  3. ↑ Книга пам'яті. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  4. ↑ У Першій міській гімназії відкрили меморіальну дошку колишньому випускнику Павлу Лазаренку. Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. Новини освіти 21.09.2016. Архів оригіналу за 20.12.2016. Процитовано 07.12.2016.
  5. ↑ На фасаді будинку, де жив загиблий АТОвець Павло Лазаренко, відкриють меморіальну дошку. Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету, 30 листопада 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  6. ↑ У Черкасах відкрили меморіальну дошку загиблому земляку-АТОвцю (ВІДЕО). Вікка-новини, 1 грудня 2016. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  7. ↑ Завжди в строю: загиблі АТОвці стали почесними громадянами Черкас. — Zmi.ck.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лазаренко_Павло_Миколайович&oldid=36318256