Ларс Йохан Йєрта
Ларс Йохан Йєрта | |
---|---|
Lars Johan Hierta | |
Народився |
23 січня 1801[1][3][4] Уппсала[d], Швеція[4] або Уппсала, Швеція |
Помер |
20 листопада 1872[1][2][…] (71 рік) парафія Клараd, Стокгольм[d], Over-Governors officed, Швеція[4] |
Поховання | Північний цвинтар (Стокгольм)[5][6] |
Країна | Швеція |
Діяльність | політик, письменник, Q116465714, book printer, видавець, wholesaler |
Alma mater | Університет Уппсала[4] |
Знання мов | шведська |
Посада | member of the Riksdag of the Estatesd[7][3][4] і член Другої палати риксдагуd[3][4] |
У шлюбі з | Vilhelmina Frödingd[4] |
Діти | Edvard Faustmand, Anna Hierta-Retziusd[4] і Ebba Lind af Hagebyd[4] |
Ця стаття є сирим перекладом з англійської мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (листопад 2023) |
Ларс Йохан Йєрта (Шведською: [lɑːʂˈjûːan ˈjæ̂ʈːa]; 22 січня 1801 — 20 листопада 1872) — шведський видавець газет, соціальний критик, бізнесмен і політик. Його найвідоміше досягнення — це заснування газети «Aftonbladet» у 1830 році. Йєрта був провідним агітатором за політичні та соціальні реформи в Швеції протягом 19 століття. Іноді його називають «батьком вільної преси» Швеції.
Біографія[ред. | ред. код]
Ларс народився в благородній родині — родині Йєрта — в Уппсалі, Швеція, як син Карла Дідріка Йєрта і Гедвіг Йоханни Шмеер. Він отримав початкову освіту в приватній школі і розпочав навчання в Уппсальському університеті в 1814 році, де у 1821 році отримав ступінь доктора філософії та кандидата юридичних наук. У тому ж році його призначили неоплачуваним стажером у центральному урядовому органі — Бергськоллегіум, де він був підвищений до посади правового помічника в 1825 році.
У середині 1820-х років Йєрта познайомився з Вільгельміною Фрьодінг, своєю майбутньою дружиною. Незважаючи на відхилення її сім'єю першої пропозиції одруження, вони все-таки одружилися у 1833 році і разом мали п'ять дочок.[8]
На скликанні Риксдагу 1823 року Йєрта працював секретарем у Шведській палаті лордів. На наступному скликанні, з 1828 по 1830 рік, він був представником знаті і також служив як правовий помічник. У Ріксдазі Йєрта приєднався до ліберальної опозиції, яка була критично налаштована до консервативного правління короля Карла XIV Юхана.
У 1823 році Йєрта почав писати для «Conservationsbladet». Також він писав для газет «Argus» з 1824 по 1826 роки і, час від часу, для «Stockholmsposten» з 1826 по 1828 роки. Він почав писати спочатку як гуморист, а пізніше як новинар та політичний редактор.
У 1829 році Йєрта заснував видавничий будинок «Hiertas bokförlag» («Видавництво Йєрта»).
У 1830 році Ларс заснував газету «Aftonbladet», в якій він підтримував ідеї республіки (хоча і без використання самого слова «республіка»), це іноді вважається початком шведського республіканського руху. Газета заборонялась багато разів, але завжди виходила під новою назвою.[9]
У 1839 році він заснував фабрику свічок, яка і донині існує під назвою «Liljeholmens Stearinfabriks AB».
Вже незабаром, після 1840 року, «Aftonbladet» найняла шведську письменницю і феміністку Венделу Хеббе (1808—1899), яка стала першою жінкою-журналісткою, з постійним місцем роботи в шведській газеті. Йєрта і Хеббе пізніше стали батьками сина. Як і Йєрта, так і Хеббе були активними у справах ліберального спрямування.[10]
На момент своєї смерті в Стокгольмі Йєрта був одним з найбагатших людей в Швеції.[11] Після його смерті його вдова Вільгельміна Фрьодінг Йєрта пожертвувала 100 000 шведських крон Стокгольмському університету для заснування кафедри економіки, а пізніше 400 000 шведських крон фонду «Ларс Йєртас минне» («Пам'ять Ларса Йєрти»), місією якого було «вільно і незалежно сприяти прогресу людства».[12] Він похований на Північному цвинтарі у Стокгольмі.[13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Lars Johan Hierta — 1917.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в г д Hildebrand A. Lars Johan Hierta — 1905. — С. 17.
- ↑ а б в г д е ж и к Two-Chamber Parliament 1867–1970. — 1985. — Т. 1. — С. 108.
- ↑ Hierta, LARS J. — Svenskagravar.se.
- ↑ Sten nr 55 – Lars Johan Hierta — Norra begravningsplatsen.se.
- ↑ Lars Johan Hierta — 1917.
- ↑ Parner, Mats (16 грудня 2018). «En ljusgestalt med ett varmt klappande hierta». Lindelof.nu. Retrieved 1 June 2019.
Frieriet avslogs emellertid — inte av fröken Mina själv men väl av hennes bror och förmyndare som, ironiskt nog, ifrågasatte den välbeställde giljarens ekonomiska status. Först i december 1833 ägde bröllopet rum. (Однак пропозицію відхилили — не сама місіс Міна, але її брат і опікун, який, як іронія, питав про економічний статус заможного нареченого. Тільки у грудні 1833 року відбулося весілля.)
- ↑ Olsén, Sofia Olsson (Травень 3, 2016). «Ніщо не зупиняло пресу Йєрти. Aftonbladet.»
- ↑ Teiffel, Yvonne (20 вересня 2017). «Wendela var den första kvinnliga journalisten (Wendela was the first woman journalist)». Jönköpings-Posten. Retrieved 26 July 2019.
I samband med 200-årsminnet av Wendela Hebbe 2008 instiftade Wendelas Vänner ett årligt pris på 50 000 kronor. Det delas på söndag ut i Wendela Hebbes hus i Södertälje, det som hon en gång fick av Lars Johan Hierta. (У зв'язку з 200-річчям Вендели Хеббе у 2008 році, Друзі Вендели створили щорічну премію в розмірі 50 000 шведських крон. Вона вручається у неділю в будинку Вендели Хеббе в Седертельє, який вона одного разу отримала від Ларса Йогана Йєрти.)
- ↑ Wirén, Karl-Hugo. «Hierta, Lars Johan». Nationalencyklopedin. Höganäs: Bra Böcker.
- ↑ Wichman, Knut (7 грудень 2018). «Lars Johan Hierta». Svenskt biografiskt lexikon. Retrieved 30 May 2019.
H: s änka donerade 100 000 kr till en professur i nationalekonomi under hans namn vid Sthlms högskola o 400 000 kr till en fond med namnet L H: s minne, avsedd att «fritt och oberoende verka för det mänskliga framåtskridandet». (Вдова Йєрте пожертвувала 100 000 шведських крон на створення кафедри економіки під його ім'ям в Університеті Стокгольма та 400 000 шведських крон на фонд, який називається «Пам'ять Ларса Йєрте» і призначений для «вільної та незалежної праці на користь прогресу людства».)
- ↑ «Sten nr 55 — Lars Johan Hierta». Norra begravningsplatsen (швец.).
|