Координати: 48°56′44″ пн. ш. 30°37′47″ сх. д. / 48.94556° пн. ш. 30.62972° сх. д. / 48.94556; 30.62972
Очікує на перевірку

Лащова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лащова
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Звенигородський район
Тер. громада Тальнівська міська громада
Код КАТОТТГ UA71020290180028420
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1716
Населення 360
Поштовий індекс 20415
Телефонний код +380 4731
Географічні дані
Географічні координати 48°56′44″ пн. ш. 30°37′47″ сх. д. / 48.94556° пн. ш. 30.62972° сх. д. / 48.94556; 30.62972
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Місцева влада
Адреса ради 20401, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Тальне, вул. Соборна, буд. 28
Карта
Лащова. Карта розташування: Україна
Лащова
Лащова
Лащова. Карта розташування: Черкаська область
Лащова
Лащова
Мапа
Мапа

Лащова́ (до кінця XVIII ст. Макшиболото[1]) — село в Україні, у Тальнівській міській громаді, Звенигородського району Черкаської області. У селі мешкає 360 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Курган скіфо-сарматської доби VII ст. до н. е. — III ст. н. е. знаходиться за 1 км на північний схід від села.

У документах кінця XVIII ст. фігурує як Макшиболото за назвою витоку однойменної річки, а нова назва ймовірно була отримана від поміщика Лаща, який мав там володіння.

Метричні книги по селу Лащова знаходяться на зберіганні в Державному архіві Черкаської області.

У ХІХ столітті с. Лащова належало до Шаулиської волості Уманського повіту Київської губернії.

Лаврентій Похилевич писав про село таке:

Лащева, село при річці Тікичі, в 3-х верстах вище села Гордашівки. Жителів обох статей 862; землі 4413 десятин. Південна частина села називається Білими Млинами і Білим Бродом. Назва села походить від прізвища Лащ.

Церква Богословська, дерев'яна, 6-го класу; землі має вказану пропорцію; побудована в 1848 році на місці розваленої при ремонті давно побудованої. Чудово, що в самий момент падіння церкви, згнилій в зв'язках, у ній знаходилося 7 хлопчиків, які всі врятувалися неушкодженими між стіною, що залишилася, і накрившими їх колодами.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932–1933 та 1946–1947 роках.

6 лютого 2015 року у селі було завалено пам'ятник Леніну.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Дєдуш О.Торговицькі ключ та волость за списковими документами кінця XVIII ст. // Інгульський степ. 2023. Випуск VIII. С. 120-126.