Легкі крейсери типу «Раймондо Монтекукколі»
| Легкі крейсери типу «Раймондо Монтекукколі» («Кондотьєрі» типу «C») | ||
|---|---|---|
| Classe Raimondo Montecuccoli | ||
 | ||
| Крейсер «Раймондо Монтекукколі» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Легкий крейсер | |
| Держава прапора | _crowned.svg){kind=small} •Regia Marina
| |
| Замовлено | 2 | |
| Закладено | 2 | |
| Спущено на воду | 2 | |
| Виведений зі складу флоту | 2 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 7 431 т (стандартна) 8 848 - 8 853 т (повна) | |
| Довжина | 182,2 м | |
| Ширина | 16,6 м | |
| Осадка | 6 м | |
| Бронювання | 30 мм (палуба) 60 (пояс) 100 мм (бойова рубка) 20-40 мм (траверзи) 70 мм (башти) | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 6 парових котлів 3 парові турбіни | |
| Потужність | 106 000 к.с. | |
| Швидкість | 37 вузлів | |
| Автономність плавання | 4 122 - 4 411 миль на 18 вузлах | |
| Екіпаж | 578 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 8 x 152-мм гармат «OTO/Ansaldo 152/53» 6 x 100-мм гармат 100 mm/47 OTO 4 x 37-мм гармат Breda 8 x 13,2-мм кулеметів «Breda Mod. 31» | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 x 533-мм торпедних апарати | |
| Авіація | 2 літаки IMAM Ro.43 | |
Легкі крейсери типу «Раймондо Монтекукколі» (італ. Classe Raimondo Montecuccoli) — третій підклас легких крейсерів Королівських ВМС Італії періоду Другої світової війни типу «Кондотьєрі» («Кондотьєрі» типу «C»).
Історія створення[ред. | ред. код]
Досвід експлуатації крейсерів типів «Альберто да Джуссано» та «Луїджі Кадорна» показав, що їх єдина перевага - висока швидкість - досягається лише на випробуваннях. В умовах реальної експлуатації вона є значно нижчою. При цьому через слабкий захист кораблі відповідали рівню лідерам ескадрених міноносців країн-суперниць, перш за все Франції. Тому у 1930 році фірмі «Ансальдо» було доручено спроектувати крейсери, які б мали кращий захист. Проектні роботи були виконані швидко і вже у 1931 році були закладені обидва кораблі.
Ці кораблі послужили прототипом при проектуванні радянських крейсерів проекту 26 «Кіров».
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| Раймондо Монтекукколі Raimondo Montecuccoli |
«Ansaldo» , Генуя | 1 жовтня 1931 року | 2 серпня 1934 року | 30 червня 1935 року | виключений зі списків флоту 1 червня 1964 року, розібраний на брухт у 1972 році |
| Муціо Аттендоло Muzio Attendolo |
«Cantieri Riuniti dell'Adriatico», Трієст | 10 квітня 1930 року | 9 серпня 1934 року | 7 серпня 1935 року | Потоплений американськими бомбардувальниками B-24 «Ліберейтор» під час ремонту в порту Неаполя 4 грудня 1942 року |
Конструкція[ред. | ред. код]
Корпус та бронювання[ред. | ред. код]
Основу броньованого захисту становив 60-мм пояс з марганцовистої сталі, який тягнувся від барбета башти №1 до барбета башти № 4. Його завершувати траверзні перебірки товщиною 25 мм. Також була передбачена поздовжня 20-мм протимінна переборка. Бронювання палуби становило 30 мм, бойова рубка - 100 мм. Командно-далекомірний пост лобову та задню броню 25 мм, дах - 30 мм.
Башти головного калібру захищала 70-мм лобова, 45-мм бортова та 30-мм задня броня. Барбети башт № 2 та № 3 прикривала 50-мм броня, барбети носових башти - 30-45 мм, барбети кормової башти - 30 мм. Щити 100-мм гармат мали товщину 8 мм.
Загалом маса броні становила 1 350 т, тоді як у попередніх серіях - лише 575 т.
Силова установка[ред. | ред. код]
Силова установка складалась з 6 нафтових котлів «Ярроу», які виробляли пару для 3 парових турбін (типу «Беллуццо» на «Раймондо Монтекукколі» і типу «Парсонс» на «Муціо Аттендоло»), які працювали на 2 трилопасні гвинти. Потужність силової установки становила 106 000 к.с., що забезпечувало швидкість у 37 вузлів.
Дальність плавання становила 1 128 і 1 183 милі на 35 вузлах або 4 122 і 4 411 миль на 18 вузлах відповідно.
Запас палива становив 1 180 т і 1 1 118 т, максимальний - 1 300 т і 1 295 т відповідно.
Озброєння[ред. | ред. код]
Головний калібр складався з восьми 152-мм гармат «OTO/Ansaldo 152/53», розміщених попарно у 4 баштах, розташованих традиційно за лінійно-підвищеною схемою. Універсальна артилерія складалась з шести 100-мм гармат «100 mm/47 OTO», розміщених попарно у трьох установках.
Малокаліберна та зенітна артилерія складалась з восьми 37-мм автоматів «Breda » 1932 року, які під час війни замінили на моделі 1938 року. Її доповнювали вісім 13,2-мм кулеметів «Breda Mod. 31» в 4 спарених установках. У 1943 році на «Раймондо Монтекукколі» встановили десять 20-мм зенітних автоматів «OK 20/70 3S». Також в цей час було оновлене радіотехнічне обладнання. Під час післявоєнних модернізацій було оновлене радіотехнічне озброєння та зенітна артилерія.
Торпедне озброєння складалось з чотирьох 533-мм торпедних апаратів з боєзапасом у 8 торпед.
Крейсери також мали на кормі обладнання для постановки мін, але при повному боєкомплекті гармата № 4 не могла вести вогонь. Якщо ж можливість вести вогонь баштою № 4 зберігалась, то крейсери могли взяти на борт зменшений боєзапас мін.
Як і всі великі бойові кораблі, збудовані у 1930-ті роки, «Кондотьєрі типу С» мали авіаційне озброєння, яке складалось з катапульти та 2 літаків-розвідників IMAM Ro.43.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Легкі крейсери типу «Раймондо Монтекукколі»
Джерела[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
- Трубицын С. Лёгкие крейсера Италии. Часть II. (1930-1974) , С.-Пб.: издатель Р.Р. Муниров, 2008, 76 с.:илл.; ISBN 978-5-98830-029-8 (рос.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
