Литовці в Україні
| Lietuviai Ukrainoje Литовці в Україні | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Ареал |  Україна | |||
| Близькі до | Латиші, Білоруси | |||
| Мова | Українська, Російська, Литовська | |||
| Релігія | Християнство (Католицизм, Православ'я, Протестантизм) | |||
.jpg)
Литовці в Україні - одна з національних меншин східноєвропейського походження. За результатами перепису 2001 року в Україні налічувалося 7207 литовців, переважно у східних та південних областях. Більшість з них є переселенцями радянського періоду та їх нащадками.
Динаміка чисельності литовців в Україні за переписами[1]:
Чисельність литовців у регіонах України за переписом 2001 р.[2]
| Регіон | Кількість |
| Донецька область | 1359 |
| Дніпропетровська область | 630 |
| Луганська область | 568 |
| Автономна Республіка Крим | 513 |
| Одеська область | 484 |
| м. Київ | 406 |
| Харківська область | 386 |
| Запорізька область | 326 |
| Миколаївська область | 208 |
| Київська область | 193 |
| Вінницька область | 189 |
| Львівська область | 188 |
| Черкаська область | 170 |
| Полтавська область | 169 |
| Житомирська область | 162 |
| м. Севастополь | 156 |
| Херсонська область | 153 |
| Кіровоградська область | 145 |
| Закарпатська область | 136 |
| Сумська область | 113 |
| Чернігівська область | 111 |
| Волинська область | 93 |
| Хмельницька область | 92 |
| Рівненська область | 80 |
| Івано-Франківська область | 71 |
| Чернівецька область | 70 |
| Тернопільська область | 36 |
| Україна | 7207 |
Рідна мова литовців України за переписом 2001 р.[3]
- російська — 4 182 (58,0%)
- литовська — 1 932 (26,8%)
- українська — 1 029 (14,3%)
- інша — 50 (0,7%)
- Анушкевичус Віктор Андрюсович — український політичний діяч, мер м. Івано-Франківська.
- Шимеліс Всеволод Казимирович — український лікар, партійний функціонер.
- Томашевич Дмитро Людвігович — радянський авіаконструктор, професор (1962), доктор технічних наук (1961).
- І. І. Винниченко. Литовці в Україні [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 187. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- ↑ Переписи населення Російської Імперії та СРСР. Архів оригіналу за 30 вересня 2001. Процитовано 14 червня 2013.
- ↑ Національний склад регіонів України [Архівовано 9 листопада 2017 у Wayback Machine.] за переписом 2001 р.
- ↑ Перепис населення 2001 р. Розподіл населення за національністю та рідною мовою [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
  | ||
в Україні | Віргіліюс Коризна1 (1992—1993) • Ромуальдас Рамошка (1993—1997) • Вітаутас Пятрас Плячкайтіс (1997—2002) • Вікторас Баубліс (2002—2005) • Альгірдас Кумжа (2005—2009) • Пятрас Вайтєкунас (2010—2014) • Гвідас Кєрушаускас1 (2014—2015) • Марюс Януконіс (2015—2020) • Вальдемарас Сарапінас (2020—2024) • Інга Станітє-Толочкєнє (2024-) | |
в Литві | Силуян Мужиловський2 (1649) • Володимир Кедровський3 (1919—1921) • Михайло Паращук3 (1921) • Євген Терлецький4 (1921—1923) • Ростислав Білодід (1992—1999) • Валентин Зайчук (2000—2001) • Микола Деркач (2001—2004) • Борис Клімчук (2004—2008) • Ігор Прокопчук (2008—2010) • Сергій Попик1 (2010—2011) • Валерій Жовтенко (2011—2015) • Володимир Яценківський (2015—2021) • Петро Бешта (2022—) | |
(1) тимчасово повірений; (2) посланець гетьмана Богдана Хмельницького до гетьмана Януша Радзивілла; (3) посол УНР; (4) посол УСРР | ||