Лойко Олексій Герасимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лойко Олексій Герасимович
Народився 17 лютого 1939(1939-02-17)
Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер 23 червня 2009(2009-06-23) (70 років)
Вінниця, Україна
Місце проживання Кривий Ріг
Вінниця
Діяльність історик
Alma mater Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1966)
Заклад Криворізький національний університет
ВДПУ
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Аспіранти, докторанти Кононенко Валерій Васильович

Лойко Олексій Герасимович (17 лютого 1939(19390217), с. Городище, Житомирська область, УРСР — 23 червня 2009, м. Вінниця, Україна) — український історик, краєзнавець, кандидат історичних наук (з 1971 p.), професор1997 p.).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в багатодітній селянській родині. Дитинство проходило у тяжких умовах у зв'язку з німецько-радянською війною і голодомором 1947 р.

1945 пішов до школи, яку закінчив у 1956 р. Того ж року був призваний до лав радянської армії, а через три роки був демобілізованим і почав готуватися до вступу в університет.

Після успішних вступних іспитів Олексія було зараховано у 1959 р. на 1-й курс історичного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Через п'ять років, в червні 1966 р. ім'я Олексія Лойка з'явилось у Почесній золотій книзі університету: він отримав диплом з відзнакою. За направленням Олексій Герасимович поїхав до Кривого Рогу і два роки працював асистентом кафедри марксизму-ленінізму гірничорудного інституту, зустрів свою другу половнику Раїсу Федорівну, вчительку географії. Там в місті гірників народилася донька Олена. Проте, молодий науковець мріяв про більше й у 1968 р. став аспіратом кафедри історії радянського суспільства історичного факультету своєї Alma-mater.

1 вересня 1971 р. починається вінницький період у житті Олексія Герасимовича, котрого «в зв'язку з закінченням аспірантури» направлено до Вінницького педагогічного інституту старшим викладачем кафедри історії КПРС та наукового комунізму. Вже у Вінниці О. Г. Лойко захищає кандидатську дисертацію: "Борьба рабочего класса и трудового крестьянства Украины за осуществление ленинского призыва «все для фронта, все для победы» в 1919 г." і поповнює ряди молодих учених республіки. З відновленням історичного факультету в 1973 р. стає старшим викладачем кафедри історії СРСР, читає курси історії середніх віків і допоміжних історичних дисциплін, отримує наукове звання доцента у 1977 р.

На факультеті Олексій Герасимович виконує ряд громадських доручень, працює куратором студентської академічної групи, зі своїми вихованцями здійснює поїздки до Ленінграда, Москви, Львова, Києва.

Здібного й активного викладача в 1978 р. призначено деканом історичного факультету, на цій посаді він працює до 1988 р., згодом обраний завідувачем кафедри історії СРСР і УРСР. Пізніше з розпадом СРСР виокремлюється окрема кафедра історії України і він стає її завідувачем.

За сумлінну працю на освітянській ниві 1977 р. О. Г. Лойко удостоєний по-чесного звання «Відмінник освіти», нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти України (1999 р.), урядовою медаллю Петра Могили (2000 р.), а 26 березня 1997 року вчена Рада інституту присвоює Олексію Герасимовичу вчене звання професора.

Помер Олексій Герасимович 23 червня 2009 року у м. Вінниці.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Досліджував стародавню, середнньовічну та новітню історію України, а також різні аспекти історії Поділля. Учасник міжнародних, всеукраїнських наукових, науково-практичних, регіональних історико-краєзнавчих конференцій. Науковий доробок Олексія Герасимовича становить понад 100 публікацій. Найбільші серед:

№ п/п Назва праці Назва, місце, рік видання Примітка
1 Всебічна підтримка Червоної Армії українським трудовим селянством у період боротьби з Денікінім. Наукові праці Київського університету. Серія історія. — 1C, 1970.-№ 12.
2 3 історії боротьби трудящих Київщини в роки громадянської війни. Наукові праці Київського університету. Серія історія. — К., 1970. — № 13.
3 Всенародна партизанська боротьба проти контрреволюції на Україні в 1919 р. Вісник Київського університету. Серія історія КПРС. — К., 1971. — № 5.
4 XX з'їзд КПРС про радянський спосіб життя. Методичні поради студентам. — Вінниця, 1976. у співавтор.
5 XX з'їзд КПРС про радянський спосіб життя. Методичний посібник для вчителів історії. — Вінниця, 1983.
6 Історико-краєзнавча робота на історичному факультеті педагогічного інституту. Республіканського навчально-методичного кабінету Міністерства народної освіти УPCP. — К., 1990. у співавтор.

Література[ред. | ред. код]

  • Виповнилося 70 професору О. Г. Лойку // Педагог. 2009. — лютий. — С. З.
  • Гальчак С. Д. Краєзнавці Вінниччини: Біографія. Бібліографія / С.Д Гальчак. Вінниця: Книга-Вега, 2005. — 224 с.
  • Записано автором зі слів Стадник (уродженка Лойко) Олени Олексіївни, 1968 р. народження, жительки м. Вінниці.
  • Інститут історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: від витоків до сьогодення Ю. А. Зінько та ін..; Відп. ред.. Ю. А. Зінько; Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М.Коцюбинського. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2012. — 208 с.: фото.