Локотош Борис Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Локотош Борис Миколайович
Народився 3 серпня 1930(1930-08-03)
Луганськ
Помер 29 червня 2011(2011-06-29) (80 років)
там само
Діяльність науково-педагогічний працівник
Alma mater Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Заклад Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Науковий ступінь доктор технічних наук, професор
Нагороди Орден Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Локотош.

Борис Миколайович Ло́котош[1] (3 серпня 1930(19300803), Луганськ, УРСР, СРСР — 29 червня 2011, Луганськ, Україна) — український літератор, краєзнавець, доктор технічних наук, професор Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, ректор Івано-Франківського інституту нафти і газу (1970-1977)[2]. Академік Української технологічної академії, член-кореспондент Академії економічних наук України. Почесний громадянин Луганська (з 1995).

Біографія[ред. | ред. код]

Корінний луганчанин з Камброду, по материнській лінії — нащадок майстрових Луганського патронного заводу Асташева, вихідців з тульських зброярів, по батьківській лінії родина налічувала у своєму родоводі багатьох військових, хліборобів, залізничників[3].

У роки Другої світової війни був в евакуації в Киргизькій РСР. З 1949 року працював на верстатобудівному заводі імені Леніна, де пройшов шлях від робітника до начальника цеху і провідного конструктора. У 1954 році з відзнакою закінчив Луганський машинобудівний інститут. Після чого працював завідувачем науково-дослідною лабораторією в Луганському інституті автоматики. У 1964 році закінчив аспірантуру і з тих пір почав працювати у вищій школі.

Працював на різних керівних посадах. Був завідувачем кафедри «Автоматизації виробничих процесів» в Луганському машинобудівному інституті, ректором Івано-Франківського інституту нафти і газу, завідував кафедрами автоматики та інформаційних систем в Севастополі. У 1987 році знову повернувся до рідного Луганська, де продовжив роботу в машинобудівному інституті[4].

Наприкінці 1980-х почав публікувати в газетах історичні нариси про Луганськ, 1993 року вийшла його книга «Очерки истории Луганска» (рос. Нариси історії Луганська).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Записки штабсъ-капитана: документальная повесть о почти забытой войне (1914—1918 гг.). / Б. Н. Локотош. — Луганск: Світлиця, 1996.
  • Очерки истории Луганска. — Луганск: Редакционно-издательский отдел областного управления по печати, 1993. — 112с., 11 л.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Редько, Юліан (1968). Довідник українських прізвищ. Київ: Радянська школа. с. 11.
  2. ↑ Москалюк, Борис. НЕ МОГ ПОНЯТЬ ДЕСЯТКИ ЛЕТ­: Я - ИНЖЕНЕР ИЛИ ПОЭТ?. Міжрегіональна спілка письменників України (російською) . Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 19 січня 2019.
  3. ↑ Борис Москалюк (1.07.2011). Не мог понять десятки лет: Я — инженер или поэт?. Официальный сайт газеты Жизнь Луганска. Архів оригіналу за 05.03.2016. Процитовано 10 грудня 2015.
  4. ↑ Скончался Почетный гражданин Луганска Борис Локотош. Новости Луганска и Луганской области. 1.07.2011. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Локотош_Борис_Миколайович&oldid=40111634