Лорі яванський
| Лорі яванський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Nycticebus javanicus É. Geoffroy, 1812 | ||||||||||||||||
 Ареал | ||||||||||||||||
| Синоніми[2][3] | ||||||||||||||||
| * Nycticebus ornatus Thomas, 1921 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лорі яванський (Nycticebus javanicus) — вид мокроносих приматів родини лорієвих. Виявлений тільки в центральній і західній частині острова Ява; вимираючий вид, популяція імовірно зменшилася на 50 % за життя одного покоління в результаті хижацького полювання та продажу як домашніх тварин і знищення природного середовища проживання.
Класифікація[ред. | ред. код]
Довгий час вважалося, що лорієві в Індонезії представлені одним видом — повільним лорі (Nycticebus coucang). Ця точка зору взяла гору над раннішими таксономіями, що виділяли не менше трьох окремих видів — N. coucang, N. menagensis і N. javanicus. Ще у 1971 яванські лорі розглядалися як підвид повільних лорі, N. coucang javanicus з синонімічною назвою N. coucang ornatus[4]. Але на початку XXI століття публікації, що демонструють морфологічну різноманітність товстих лорі, призвели до перегляду панівної точки зору і поверненню до попередніх версій[5][6][7]. Результатом поділу передбачуваного єдиного виду на кілька став також перегляд оцінки чисельності їх популяцій, положення яких виявилося набагато гірше, ніж вважалося до цього[8]..
З 2006 року яванський лорі визнаний IUCN як окремий вид товстих лорі і, як такий, що занесений в список вимираючих видів[9].
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
Яванський лорі — невеликий примат. Довжина тіла товстих лорі звичайно варіюється від 24 до 38 см, маса рідко досягає двох кілограмів[10]. Хоча яванські лорі більше за суматранських повільних лорі і особливо калімантанських лорі[7], в середньому маса їх тіла, за оцінкою Дослідницької групи нічних приматів Оксфордського університету, становить від 565 до 687 грамів[8].. На підставі невеликої вибірки, зробленої в 2007 році, були отримані наступні середні розміри тіла яванських лорі: довжина тіла — 25,1 см; довжина хвоста — 2 см; довжина черепа — 5,9 см; ширина черепа — 4,4 см; довжина плечової кістки — 6,7 см; довжина променевої кістки — 7,1 см; довжина стегнової кістки — 8,3 см; великогомілкової кістки — 8,6 см; інтермембральний індекс (співвідношення довжин передніх і задніх кінцівок) — 82,1; максимальний розмах пальців руки — 5,9, ноги — 7 см[6].
Найяскравішою відмінною рисою яванського лорі є маска обличчя у вигляді широких чорни смуг, що йдуть від очей і вух до тімені, обрамляючи білу ромбоподібну ділянку на чолі (поєднання чорного і білого кольорів надає морді яванського лорі схожість з мордою панди[9])). На загривку хутро кремового кольору, уздовж хребта також йде широка чорна смуга[9]. На відміну від суматранських і малайських лорі, у яванського лорі тільки одна пара верхніх різців, що зближує його з калімантанським лорі[7].
Зафіксовані певні зовнішні відмінності між двома формами яванського лорі, що їх традиційно називають власне Nycticebus javanicus і Nycticebus ornatus. Основна відмінність полягає у довжині хутра (у N. ornatus він довший, з більш вираженими пензликами на вухах; середня довжина волосся досягає 26,8 мм проти 22,4 у N. javanicus), а також у забарвленні — N. ornatus в цілому забарвлений світліше.[6].
Ареал і спосіб життя[ред. | ред. код]
Яванський лорі — ендемік індонезійського острова Ява, відомий тільки в його центральній і західній частині. Щільність поширення дуже невисока і складає від 0,02 до 0,2 особини на км²[9]. Яванські лорі, як і інші види товстих лорі, видають високочастотний тихий свист, за допомогою якого спілкуються між собою[8].
Яванський лорі веде нічний спосіб життя. Це лісова тварина, що живе в основному в одвічних і вторинних лісах (на висотах до 1600 метрів над рівнем моря, причому в більших висотах яванські лорі зустрічаються частіше, можливо, у зв'язку з більшою схоронністю лісів[1]). У дикому вигляді яванських лорі також спостерігали в бамбукових і мангрових лісах і на плантаціях (особливо плантаціях какао), а також в садах поблизу від людського житла[11].. Яванські лорі проводять життя на деревах, пересуваючись від одного до іншого по ліанах. Основу харчування складають деревний сік і смола, квіти і комахи[12]; зазначалося включення в раціон фруктів, какао-бобів, ящірок, яєць[11].
Тривалість життя яванських лорі — від 20 до 24 років. Рівень народжуваності в популяції низький, зазвичай після довгого періоду вагітності самка народжує одне дитинча, перерви між появою потомства досить довгі[10]. Яванські лорі не будують гнізд в дуплах, а сплять в сплетеннях гілок, згорнувшись у клубок[11].
Яванський лорі і людина[ред. | ред. код]
Товсті лорі — один з біологічних родів, існування яких піддається найбільшій загрозі в результаті людської діяльності. Крім знищення традиційного середовища проживання, представники цього роду (і зокрема яванський лорі) страждають від хижацького полювання як популярна домашня тварина. За оцінками фахівців, популяція яванських лорі могла скоротитися за час життя одного покоління на 50 %[1]. Місцеві жителі знають, що яванські лорі представляють інтерес для торговців, і при можливості відловлюють їх на продаж. Хоча яванські товсті лорі знаходяться під охороною закону з 1973 року, вони як і раніше становлять великий сектор торгівлі індонезійськими тваринами як невеликі чарівні звірятка. Крім приватних власників, яванські лорі представлені в колекціях Празького, Джакартського і Сінгапурського зоопарків. Ряд громадських організацій, в першу чергу місцеві філії міжнародного фонду International Animal Rescue, ведуть боротьбу з торгівлею яванським лорі, і після 2002 року частка представників цього виду в торгівлі тваринами зменшується, а їх місце займають повільні лорі, поширені на Суматрі. В результаті суматранській популяції також існує загроза.
Положення яванських лорі, проте, особливо тяжке в силу того, що на цьому острові вирубка лісів і культивація земель просунулися далі, ніж в інших районах Індонезії. За оцінками фахівців, зараз від колишнього ареалу яванського лорі збереглося не більше 20 %. При цьому тільки 17 % від популяції проживає на територіях, що охороняються. При вирубці чергової ділянки лісу місцеві жителі просто збирають лорі на продаж серед зрубаних дерев, оскільки захисні механізми цього виду змушують їх чіплятися за гілки замість того, щоб бігти, а нічний спосіб життя означає загальмовану реакцію в денний час[9].
Коли яванські лорі потрапляють до торговців тваринами, ті, щоб уникнути потенційно отруйного укусу, виривають у них передні зуби. Багато з лорі в результаті гинуть від зараження крові або пневмонії, а ті, хто виживають, більше не можуть їсти смолу, що представляє основу раціону диких лорі, або розчісувати іншим представникам хутро за допомогою зубів — важливий елемент суспільної поведінки яванських лорі. Це означає, що такі тварини, навіть якщо їх повернути у природне середовище проживання, швидше за все приречені на загибель. Додаткову небезпеку становить гібридизація з іншими видами, пов'язана з тим, що звільнених лорі випускають без розбору в одних і тих же місцях[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Лорі яванський: інформація на сайті МСОП (англ.)
- ↑ Groves, 2005, с. 122.
- ↑ Thomas, 1921, с. 627.
- ↑ Groves, C. P. Systematics of the genus Nycticebus // Proceeding of the Third International Congress of Primatology. — Zurich, 1971. — Vol. 1: Taxonomy, Anatomy, Reproduction. — P. 44–53.
- ↑ D. Brandon-Jones, A. A. Eudey, T. Geissmann, C. P. Groves, D. J. Melnick, J. C. Morales, et al. Asian Primate Classification // International Journal of Primatology. — 2004. — Vol. 25, № 1. — P. 97—164. — ISSN 0164-0291.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ а б в K. A. I. Nekaris and S. Jaffe. Unexpected diversity of slow lorises (Nycticebus spp.) within the Javan pet trade: implications for slow loris taxonomy : [арх. 9 січня 2011] // Contributions to Zoology. — 2007. — Vol. 76, № 3. — P. 187—196.
- ↑ а б в C. Groves and I. Maryanto. Craniometry of slow lorises (genus Nycticebus) of insular Southeast Asia // Primates of the oriental night / M. Shekelle, C. Groves, I. Maryanto, H. Schulze and H. Fitch-Snyder (Eds.). — Jakarta : LIPI Press, 2008. — P. 115—122. — ISBN 9797992632.
- ↑ а б в Nekaris, K. A. I.; Blackham, G. V.; Nijman, V. Conservation implications of low encounter rates of five nocturnal primate species (Nycticebus spp.) in Asia // Biodiversity and Conservation. — 2008. — Vol. 17, № 4. — P. 733–747. — DOI:10.1007/s10531-007-9308-x.
- ↑ а б в г д е Nekaris et al., 2008.
- ↑ а б Saving the slow loris. International Animal Rescue. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 15 грудня 2012.
- ↑ а б в K. A. I. Nekaris and R. Munds. Using facial markings to unmask diversity: The Slow lorises (Primates: Lorisidae: Nycticebus Spp.) of Indonesia // Indonesian Primates / S. Gursky-Doyen, J. Supriatna (Eds.). — Springer, 2010. — P. 383—396. — ISBN 978-1-4419-1560-3.
- ↑ Mittermeier et al., 2012.
Література[ред. | ред. код]
- Chen J., Pan D., Groves C. et al. Molecular Phylogeny of Nycticebus Inferred from Mitochondrial Genes // Int. J. Primatol. — Springer Science+Business Media, 2006. — Vol. 27, Iss. 4. — P. 1187–1200. — ISSN 0164-0291; 1573-8604 — doi:10.1007/S10764-006-9032-5
- Dawes, B. (2011). The Trematoda. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-20024-0. Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 4 травня 2015.
- Gray, V.P. (1862). Mr. W. H. Flower on the Javan loris. Proceedings of the Zoological Society of London. 1: 103—105. doi:10.1111/j.1469-7998.1862.tb06463.x.
- Groves, Colin P. (1971). Systematics of the genus Nycticebus. Proceedings of the Third International Congress of Primatology. Т. 1. Zürich, Switzerland. с. 44—53.
- Groves, C.P. (2005). Order Primates. У Wilson, D.E.; Reeder, D.M (ред.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (вид. 3rd). Baltimore, Maryland: The Johns Hopkins University Press. с. 111—184. ISBN 978-0-8018-8221-0. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 4 травня 2015.
- Groves, C.; Maryanto, I. (2008). Craniometry of slow lorises (genus Nycticebus) of insular Southeast Asia. У Shekelle, M.; Maryano, T.; Groves, C.; Schulze, H.; Fitch-Snyder, H. (ред.). Primates of the Oriental Night (PDF). West Java, Indonesia: LIPI Press. с. 115—122. ISBN 978-979-799-263-7. Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2011. Процитовано 4 травня 2015.
- Lesson, René Primevère (1840). Species des Mammifères Bimanes et Quadrumanes: Suivi d'un Mémoire sur les Oryctéropes (French) . Paris, France: J.B. Baillière. Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 4 травня 2015.
- McGreal, S. (2007). Slow lorises receive international trade protections (PDF). IPPL News. International Primate Protection League. 34 (2): 15. ISSN 1040-3027. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 4 травня 2015.
- Nekaris, K.A.I.; Jaffe, S. (2007). Unexpected diversity of slow lorises (Nycticebus spp.) within the Javan pet trade: implications for slow loris taxonomy. Contributions to Zoology. 76 (3): 187—196. Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2011. Процитовано 4 травня 2015.
- Nekaris K. A. I. Conservation implications of low encounter rates of five nocturnal primate species (Nycticebus spp.) in Asia // Biodiversity and Conservation — Springer Science+Business Media, 2008. — Vol. 17, Iss. 4. — P. 733–747. — ISSN 0960-3115; 1572-9710 — doi:10.1007/S10531-007-9308-X
- Nekaris, K.A.I.; Sanchez, K.L.; Thorn, J.S.; Winarti, I.; Nijman, V. (2009). Javan Slow Loris. У Mittermeier, R.A.; Wallis, J.; Rylands, A.B.; Ganzhorn, J.U.; Oates, J.F.; Williamson, E.A.; Palacios, E.; Heymann, E.W.; Kierulff, M.C.M.; Long Yongcheng; Supriatna, J.; Roos, C.; Walker, S.; Cortés-Ortiz, L.; Schwitzer, C. (ред.). Primates in peril: The world's 25 most endangered primates 2008–2010 (PDF). Illustrated by S.D. Nash. Arlington, VA.: IUCN/SSC Primate Specialist Group (PSG), International Primatological Society (IPS), and Conservation International (CI). с. 44—46. ISBN 978-1-934151-34-1. Архів (PDF) оригіналу за 10 січня 2011. Процитовано 4 травня 2015.
- Nekaris K. A. I. Using Facial Markings to Unmask Diversity: The Slow Lorises (Primates: Lorisidae: Nycticebus spp.) of Indonesia // Indonesian Primates — 2009. — С. 383–396. — ISBN 978-1-4419-1559-7 — doi:10.1007/978-1-4419-1560-3_22
- K A I Nekaris Exploring cultural drivers for wildlife trade via an ethnoprimatological approach: a case study of slender and slow lorises (Loris and Nycticebus) in South and Southeast Asia // Am. J. Primatol. — Wiley, 2010. — Vol. 72, Iss. 10. — P. 877–86. — ISSN 0275-2565; 1098-2345 — doi:10.1002/AJP.20842
- K. Anne-Isola Nekaris Comparative Ecology of Exudate Feeding by Lorises (Nycticebus, Loris) and Pottos (Perodicticus, Arctocebus) — 2010. — С. 155–168. — doi:10.1007/978-1-4419-6661-2_8
- Saint-Hilaire, Étienne Geoffroy (1812). Suite au Tableau des Quadrummanes. Seconde Famille. Lemuriens. Strepsirrhini. Annales du Muséum National d'Histoire Naturelle (French) . 19: 156—170.
- Supriatna, J.; Wahyono, E.H. (2000). Panduan Lapangan Primata Indonesia [A Field Guide to the Primates of Indonesia] (Indonesian) . Jakarta, Indonesia: Yayasan Obor Indonesia. ISBN 978-979-461-355-9.
- Thomas, O. (1921). Two new species of slow-loris. Annals and Magazine of Natural History. 9. 8: 627—628. doi:10.1080/00222932108632631. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 4 травня 2015.
- Nekaris K. A. I. Ecological niche modelling as a technique for assessing threats and setting conservation priorities for Asian slow lorises (Primates:Nycticebus) // Divers. Distrib. — Wiley-Blackwell, Wiley, 2009. — Vol. 15, Iss. 2. — P. 289–298. — ISSN 1366-9516; 1472-4642 — doi:10.1111/J.1472-4642.2008.00535.X
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
