Людевіт Юрак
| Людевіт Юрак | |
|---|---|
| Народився |
6 жовтня 1881[1][2] Залуг |
| Помер |
9 червня 1945 (63 роки) Загреб, Федеральна держава Хорватія[d] |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Югославія.svg){kind=small} Незалежна Держава Хорватія |
| Діяльність | патологоанатом |
| Alma mater | Інсбруцький університет |
Людевіт Юрак (6 жовтня 1881 р., Залуг, Хум-на-Сутлі, — 9 червня 1945 р., Загреб) — хорватський патологоанатом і судовий медик. Вважається засновником медичної патологічної анатомії людини та ветеринарної патологічної анатомії в Хорватії.[3] Страчений за участь у розслідуванні більшовицьких розстрілів у Вінниці.
Біографія[ред. | ред. код]
Людевіт Юрак народився в селі Залуг поблизу Хума на Сутлі в 1881 році від батька Степана та матері Амалії (уродженої Проґельгофер).[4] Він відвідував класичну гімназію в Загребі, яку закінчив у 1902 році.[5] Закінчив медичне навчання в Інсбруку в 1910 році.[3] Закінчивши навчання, він залишився працювати в Інсбруку асистентом кафедри патологічної анатомії. У 1913 році в Загребі було створено Прозектуру, яку Людевіт Юрак взяв на себе та керував нею до кінця життя. У 1921 році він став професором загальної патології та патологічної анатомії на новоствореному факультеті ветеринарної медицини в Загребі. На факультеті ветеринарної медицини в Загребі він був деканом та протягом одного терміну заступником декана, і працював там до кінця свого життя. З 1922 по 1932 рік — професор судової медицини на Загребському медичному факультеті. У 1928 році він проводив анатомічний аналіз тіла хорватського політика Степана Радича після смерті останнього внаслідок вбивства в Белградській асамблеї.
Друга Світова війна[ред. | ред. код]
Як відомий фахівець у галузі патологічної анатомії та судової медицини він був членом Міжнародної комісії з одинадцяти експертів, яка досліджувала братські могили у Вінниці на заході України з 12 по 15 липня 1943 року. Комісія науково встановила причину (постріл у потилицю) та час (1938) загибелі близько 2000 українських селян та робітників, убитих радянською владою.[3] Про це Юрак написав статтю «Колективні могили у Вінниці», опубліковану в газеті «Хорватський народ» 25 липня 1943 року. Він також співпрацював у Хорватській енциклопедії, 1941—1945.[6]
Після Другої світової війни[ред. | ред. код]
Після Другої світової війни, 15 травня 1945 року, Юрак був заарештований новою комуністичною владою за наказом НКВС. В обмін на свободу йому запропонували зняти свій підпис із доповіді Міжнародної комісії щодо Вінниці та заявити, що він поставив його під примусом, але Юрак відмовився.[3] Після відмови військовий суд Загребського міського командування засудив його 9 червня 1945 р. «за воєнні злочини» до смертної кари через розстріл, постійної втрати громадянської честі та конфіскації майна.[4] За визначенням Комуністичної слідчої комісії, проф. доктор. Юрак був винен у приписуванні різанини у Вінниці «дружній радянській Росії» та «свідомо і зловмисно проводив пропаганду проти дружньої Радянської Росії».[7] За деякими даними, його вбили ще до вироку суду. Вирок підписав сумнозвісний комуністичний діяч Владимир Раногаєць[8], відомий тим, що підписав сотні інших смертних вироків[9].
На засіданні Сенату Загребського університету 15 вересня 1991 року було об'явлено про його реабілітацію.[10]
Пам'ять[ред. | ред. код]
- З 1990 року проводиться Міжнародний симпозіум порівняльної патології «Людевіт Юрак».[11]
- У 1998 році в пам'ять про професора Людевіта Юрака та його внесок у медицину, судову медицину та ветеринарію було засновано премію «Людевіт Юрак» за порівняльну патологію.[12]
- Його іменем було названо відділення патології клінічної лікарні сестер Милосердя.
Див. також[ред. | ред. код]
- Едуард Мілославич — хорватський патологоанатом, який розслідував розстріл у Катині
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Hrvatski biografski leksikon — 1983.
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ а б в г Tko je tko u NDH Hrvatska 1941.–1945., Minerva, Zagreb, 1997., ISBN 953-6377-03-9, str. 174.-175.
- ↑ а б Professor Ljudevit Jurak of Zagreb University (1881.-1945.) [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.], preuzeto 8. listopada 2011. (англ.)
- ↑ Koprek, Ivan, Thesaurus Archigymnasii, Zbornik radova u prigodi 400. godišnjice Klasične gimnazije u Zagrebu (1607. — 2007.), Zagreb, 2007., ISBN 978-953-95772-0-7, str. 922.
- ↑ Hrvatski biografski leksikon: Jurak, Ljudevit [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.], preuzeto 16. kolovoza 2013.
- ↑ Drmeš za Kaczynskog nije imao tko odsvirati [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.], preuzeto 8. listopada 2011.
- ↑ Stanko Lasić, «Autobiografski zapisi», Globus, Zagreb, 2000., str. 481
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Hrvatsko slovo, Ljubica Štefan, Ljudevit Jurak — naša rana i ponos [Архівовано 9 квітня 2015 у Wayback Machine.], preuzeto 8. listopada 2011.
- ↑ Ljudevit Jurak International Symposium on Comparative Pathology [Архівовано 28 липня 2013 у Wayback Machine.], preuzeto 16. kolovoza 2013. (англ.)
- ↑ Nagrada Ljudevit Jurak — Ljudevit Jurak Award[недоступне посилання], preuzeto 8. listopada 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кафедра патології «Людевіт Юрак» [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Любиця Штефан, Людевіт Юрак — наша рана і гордість [Архівовано 9 квітня 2015 у Wayback Machine.], Хорватське слово . Рік V./Число 208. Загреб, п'ятниця, 16 квітня 1999 р
- Любо Баріч, Бісерка Беліча. [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] Опис Юраком хвороби Лева за півстоліття до Лева (наукове історико-медичне дослідження) [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] , MEDICUS, т. 1 (1), 1992, с. 99-110.