Ляшук Максим Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ляшук Максим Володимирович
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження 18 травня 1989(1989-05-18)
Луцьк
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (25 років)
Новокатеринівка
Псевдо «Яр»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  МВС
Рід військ  Спеціальна міліція
Формування
 «Світязь»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ляшук.

Макси́м Володи́мирович Ляшу́к (18 травня 1989(19890518) — 29 серпня 2014) — лейтенант Міністерства внутрішніх справ України, командир взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь», учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1989 року в місті Луцьк; сім'я Ляшуків згодом переїжджає в село Острожець Млинівського району. Закінчив навчання в Острожецькій середній школі; по тому — Луцький інститут розвитку людини «Україна» за спеціальністю «фізична реабілітація». Відслужив строкову службу в ЗСУ, по демобілізації — міліціонер спеціальної роти судової міліції «Грифон». Працював помічником оперуповноваженого відділу швидкого реагування «Сокіл». Після того — командир взводу № 2, рота «Світязь». 2011 року після автомобільної аварії вимушено залишив службу за станом здоров'я. Працював вчителем фізкультури у рідній школі. Захоплювався краєзнавством, ходив з школярами у походи. Згодом його запросили на роботу керівником гуртків Млинівського районного центру туристично-краєзнавчої творчості.

Активний учасник Революції Гідності. Брав участь у боях за Іловайськ. Загинув 29 серпня у «зеленому коридорі» поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко. В автобус «Світязя» влучив снаряд, загинуло 6 бійців, серед них Мирослав Столярчук. 2 вересня 2014-го тіла 88 полеглих привезені до запорізького моргу. Як невпізнаний герой тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя. Упізнаний за тестами ДНК.

27 грудня 2014 року похований в селі Острожець.[1]

Без Максима лишились батьки, дружина та син 2012 р.н.

Нагороди і вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (9.4.2015, посмертно)
  • почесний громадянин Млинівського району (посмертно).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 2, місце 11
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]
  • Іловайський Хрест (посмертно)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Луцьку в суботу прощатимуться із бійцями, які загинули під Іловайськом. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
  2. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ляшук_Максим_Володимирович&oldid=42679816