Ліллекюла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліллекюла
Загальна інформація
59°25′10″ пн. ш. 24°42′46″ сх. д. / 59.41950000002777443° пн. ш. 24.71280000002778010° сх. д. / 59.41950000002777443; 24.71280000002778010Координати: 59°25′10″ пн. ш. 24°42′46″ сх. д. / 59.41950000002777443° пн. ш. 24.71280000002778010° сх. д. / 59.41950000002777443; 24.71280000002778010
Країна  Естонія
Адмінодиниця Таллінн[d]
Місцезнаходження
  • Крістійне (район)
  • Площа 5,46 квадратний кілометр
    Населення 26 246 осіб (1 січня 2018)[1]
    Карта
    Мапа
    CMNS: Ліллекюла у Вікісховищі

    Ліллекюла (ест. Lilleküla — «Квіткове село») — мікрорайон у районі Крістійне міста Таллінн. Найбільш густонаселений та найбільший за площею мікрорайон Кристійне; серед усіх мікрорайонів Таллінна є третім за населенням і четвертим за площею.

    Географія[ред. | ред. код]

    Карта мікрорайону Ліллекюла

    Розташований у центральній частині Таллінна. Межує з мікрорайонами Пелгулінн, Кассісаба, Уус-Мааїльм, Кітсекюла, Тонді, Сійлі, Сяезе, Кадака, Мустйие і Меріметса. Площа — 5,46 км2.

    Вулиці[ред. | ред. код]

    Основні вулиці мікрорайону: Кадака, Котка, Лінну, Мустамяє, Мооні, Нимме, Палдиське шосе, бульвар Сипрузе, Тедре, Тіхазе, Ендла[2].

    Більша частина мікрорайону розташована на місці колишньої луки, в ході забудови якої багатьом вулицям надано «квіткові» та «рослинні» назви (Kibuvitsa — Шипшинова, Mooni — Макова, Tulbi — Тюльпанова, Kirsi — Вишнева, Pirni — Грушева, Vaarika — Малинова, Marja — Ягідна, Mureli — Черешнева), і всю місцевість стали називати «Квітковим селом».

    Громадський транспорт[ред. | ред. код]

    Залізнична станція Ліллекюла

    Через Ліллекюлу проходить залізниця Таллінн — Кейла. У мікрорайоні розміщена залізнична станція «Ліллекюла», відкрита 1928 року. До 1998 року діяла будівля залізничного вокзалу[3]. Тут зупиняються поїзди R11 (Таллінн — Пяескюла), R12 (Таллінн — Кейла), R13 (Таллінн — Клооґаранна), R14 (Таллінн — Палдіскі) і R16 (Таллінн — Турба)[4].

    Вулицями мікрорайону проходять міські автобусні та тролейбусні маршрути. Тролейбусні маршрути прокладено Палдиським шосе (тролейбуси № 1, 5), вулицями Ендла (№ 3), Мустамяє (№ 1, 5) та бульваром Сипрузе (№ № 3, 4). Автобуси ходять Палдиським шосе (№ 21, 21B, 22, 26, 26A, 33, 42, 43), вулицями Ендла (№ 16, 17, 17A, 23, 24, 32, 47), Мустамяє (№, 26A, 33), Фореллі (№ 9), бульваром Сипрузе (№ 24), вулицями Лінну (№ 28), Нимме (№ 17, 17A) та Котка (№ 17, 17A, 23)[5] .

    Населення[ред. | ред. код]

    2014 року частка чоловіків у загальній кількості мешканців району становила 43 %, жінок — 57 %. 66 % жителів мікрорайону складали естонці[6].

    Чисельність населення[7][8][9][10][11]
    2008 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
    23 053 23 356 23 512 23 723 23 875 24 522 24 939 25 518 26 051 26 246 25 748 25 940 25 869 25 525

    Історія[ред. | ред. код]

    Інформаційний знак про в'їзд до Ліллекюли

    Наприкінці XVII століття біля сучасної Ліллекюли почали зводитися літні мизи багатих городян. У ході Північної війни більшість миз було спалено. Після війни тут почали зводити свої літні садиби знатні чиновники. На початку XIX століття біля багатьох садиб почали з'являтися фабрики і мануфактури. Пізніше квартири в більшості садиб почали здавати в оренду[12].

    Залізниця Таллінн — Кейла в Ліллекюлі
    Бізнес-будівля Sõpruse Ärimaja
    Житлові будинки на вулиці Вихітая, збудовані 2022 року

    1870 року почалося будівництво залізниці; 1880 року побудовано хімічний завод Ріхарда Маєра[13]. У той час значна частина території району ще не була забудована і між вулицями Палдиське шосе і Ендла розташовувався луг, що носив ім'я Маєра. В ході подальшої забудови нові вулиці отримали квіткові назви, а саме місце від 1920-х років почали називати «Ліллекюла» («Квіткове село»)[14]. Першою вулицею Ліллекюла стала вулиця Каннікезе («Фіалкова»). Від кінця XIX століття на території Ліллекюла збудовано багато промислових підприємств, які донині ліквідовано. 1904 року розпочалася забудова дерев'яними будинками північної частини мікрорайону. У 1920—1930-х роках розширення району сповільнилося через будівництво каналізаційного колектора. На місці колишнього заводу Маєра збудовано нові промислові підприємства[12].

    Під час Другої світової війни район частково зруйновано. Після війни на території між вулицею Ендла і бульваром Сипрузе розташовувався табір для німецьких військовополонених № 286[ru], потім у мікрорайоні почалося активне будівництво житлових будинків[12].

    Від 1944 до 1993 року в мікрорайоні працювало одне з найбільших машинобудівних підприємств Естонської РСР — ВО "Таллекс" (Талінський екскаваторний завод)[ru] .

    Забудова, підприємства та установи[ред. | ред. код]

    Колишня територія заводу «Таллекс», січень 2023 року

    У 19501960-х роках на більшій частині території мікрорайону розпочалося будівництво житлових будинків. 1961 року в Ліллекюлі збудовано талінський таксопарк. Найбільшими підприємствами, які містилися тут на той час, були екскаваторний завод, меблевий комбінат «Стандард»[ru], виробниче об'єднання побутової хімії «Флора», Дослідний завод оснащення «Піонер» та Клейовий завод. Нині[коли?] з них діє підприємство «Стандард» («Standard», реєстраційна адреса: вулиця Маар'я 9/2), а також наступник ВО «Флора» — акціонерне товариство «Mayeri Industries AS» у повіті Тартумаа. У будівлях колишнього заводу «Таллекс» розташовано кілька торгових фірм та приватний навчальний заклад Euroakadeemia[et], у будівлі складу колишнього виробничого об'єднання «Стандард» на вулиці Мадара розташовується Державний архів Естонії з читальною залою, відкритою для відвідування[15], на території колишнього таксопарку побудовано один з найбільших торгових центрів Таллінна — «Крістійне Кескус» (ест. Kristiine Keskus)[12].

    У Ліллекюлі знаходиться заснована 1932 року пожежна частина (Lilleküla päästekomando), зона виїздів якої охоплює території від Мурасте до Тоомпеа і від Тонді до Каламая[ru][16].

    Мікрорайон обслуговує поштове відділення (Lilleküla postkontor), розташоване за адресою вулиця Мустамяє, будинок 16[17]. Крім нього, в торговому центрі Rimi на бульварі Сипрузе розтащований посилковий автомат[18].

    Заклади освіти[ред. | ред. код]

    Талліннська вища школа охорони здоров'я

    У Ліллекюлі розташовані загальноосвітні школи: Талліннська гімназія Ліллекюла (ест. Tallinna Lilleküla Gümnaasium)[19] та Талліннська гімназія Крістійне (ест. Tallinna Kristiine Gümnaasium)[20].

    У мікрорайоні працюють Таллінська вища школа охорони здоров'я[21] (ест. Tallinna Tervishoiu Kõrgkool), що випускає медичних сестер, фармацевтів, оптометристів та зубних техніків[22], та приватний навчальний заклад Euroakadeemia, який веде навчання за спеціальностями «бізнес-менеджмент», «міжнародні відносини», «перекладач», «охорона навколишнього середовища» та «дизайн»[23].

    На вулиці Ряегу розташовано Педагогічний семінар Таллінського університету[24].

    Парки[ред. | ред. код]

    Парк Левенру
    Парк Ряегу

    Розташований у західній частині Ліллекюли поряд із перетином вулиць Мустамяє та Ліймі. Парк створено навколо літньої мизи Шарлоттенталь, збудованої на початку XIX століття і названої на честь першого власника. Ім'я Шарлоттенталя також носила розташована тут сірникова мануфактура, відкрита 1838 року[25].

    • Парк Цедергельма (ест. Cederhilmi park)

    Лежить на півночі Ліллекюли на вулиці Мооні. Спочатку парк належав до побудованої у XVIII столітті літньої мизи Цедергілмс Хеф'єн. Від часів садиби збереглися дубова алея та сад плодових дерев. Нині в парку побудовано майданчик для гри в баскетбол та дитячі майданчики[26].

    • Сад Отто Крамера (ест. Otto Krameri aed)

    Розташований у центрі Ліллекюли на вулиці Кеемія. Парк названо на честь ботаніка Отто Крамера (1883—1972), який 1930 року купив ділянку в Крістійне та заснував на ній своє садівниче господарство, на місці якого нині й перебуває парк[27].

    Знаходиться на півдні Ліллекюли на перетині вулиць Мустамяє та Лінну. У XVII столітті тут збудовано літню садибу Еверта Штаальборна. У XVIII столітті губернатор Естляндії Фрідріх фон Левен[ru] (1728—1736) побудував на місці старої садиби мизу Левенру, навколо якої й розбито парк[25]. 1798 року в мизі відкрито розважальний центр[28]. Нині в парку вцілів кам'яний міст і скульптура лева XIX століття, відреставрована скульптором Тауно Кангро[29]. У парку прокладено «стежку знань» із зупинками біля 14-ти пам'яток. 14 вересня 2008 року в парку було відкрито ігровий майданчик для всієї родини в стилі середньовіччя[30]. Від 1993 року парк є природоохоронним об'єктом[31].

    • Парк Ряегу (ест. Räägu park)

    Розташований на південному сході Ліллекюли на перехресті вулиць Нимме та Ряегу. Заснований 1980 року. Раніше територію парку місцеві жителі використовували для вирощування овочів. Нині в парку збудовано кілька дитячих майданчиків і майданчик для гри в баскетбол[25].

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. https://www.tallinn.ee/est/Tallinn-arvudes — 2018.
    2. Tallinna veebikaart. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 8 березня 2022.
    3. Tõllasepp, Jaan. Tallinna ja Harjumaa elektriraudtee: Lilleküla (ест.). Trammid, trollid, elektrirongid, metroo... Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 30 червня 2012.
    4. Peatus Lilleküla (piletitsoon 1) (ест.). Tallinn.ee. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 5 вересня 2012.
    5. Tallinna ametlik veebikaart (ест.). Tallinn.ee. Процитовано 5 вересня 2012.
    6. Peeter Kuulpak. Tallinna asumid // Tallinn Arvudes 2014. — Tallinn : Tallinna Linnakantselei, 2014. — С. 53. — 187 с. — ISBN 978-9949-17-310-5.
    7. Tallinn city government. Tallinn arvudes 2008 = Statistical yearbook of Tallinn 2008. Digar (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
    8. Tallinn city government. Tallinn arvudes 2009-2010 = Statistical yearbook of Tallinn 2009-2010. Digar (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
    9. Tallinn city government. Tallinn arvudes 2011 = Statistical yearbook of Tallinn 2011. Digar (англ.).
    10. Tallinn city government. Tallinn arvudes 2012 = Statistical yearbook of Tallinn 2012. Digar (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
    11. Tallinn arvudes. Tallinn (ест.). Tallinna Linnavalitsus. Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 6 січня 2021.
    12. а б в г Robert Nerman, Leho Lõhmus. Lilleküla // Tallinna asumid ja ametlikud kohanimed. — Tallinn : Tallinna Linnaplaneerimise Amet, 2013. — С. 126—128. — 312 с. — ISBN 978-9949-33-215-1.
    13. История. Mayeri (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
    14. Lilleküla (ест.). Tallinn.ee. 3 червня 2010. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    15. Uurimissaalid (ест.). Rahvusarhiiv. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 30 жовтня 2014.
    16. Lilleküla päästekomando (ест.). Архів оригіналу за 9 серпня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.
    17. Lilleküla postkontor. directmap.online (ест.). Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
    18. Местоположение почтовых отделений на карте (рос.). Omniva. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.
    19. Tallinna Lilleküla Gümnaasium (ест.). Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    20. Tallinna Kristiine Gümnaasium (ест.). Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    21. Таллиннская высшая школа здравоохранения. Eesti.ee (рос.).
    22. Tallinna Tervishoiu Kõrgkool (ест.). Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    23. Euroakadeemia (ест.). Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    24. Pedagoogiline Seminar - Kontakt (ест.). Tallinna Ülikool. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.
    25. а б в Pargid ja aiad (ест.). Tallinn City Tourist Office & Convention Bureau. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
    26. Парк Цедерхельма. Visit Tallinn (рос.). Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 6 січня 2021.
    27. Сад Отто Крамера. Visit Tallinn (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
    28. Robert Nerman (25 липня 2008). Löwenruh’ suvemõisas sai lustida, tervist parandada ja kala mekkida (ест.). Postimees. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
    29. Mustamäe 59 (Löwenruh) (ест.). Eesti giid. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
    30. Kertu Kalmus (4 вересня 2008). Löwenruh parki kerkis keskaegset kindlust meenutav mänguväljak (ест.). DELFI. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
    31. Tallinna kaitsealuste parkide välispiiride kirjeldused (ест.). Riigi Teataja. 6 травня 2004. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 6 серпня 2014.