Ліскулька
| Ліщинова соня | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вовчкові (Gliridae) |
| Рід: | Ліскулька (Muscardinus) |
| Вид: | Ліщинова соня (M. avellanarius)
|
| Біноміальна назва | |
| Muscardinus avellanarius | |
| |
| Географічний ареал ліскульки | |
Ліскулька, вовчок горішковий,[2] лускорішок або ліщиновий вовчок (Muscardinus Kaup, 1829) — рід мишовидих гризунів з родини вовчкові (Gliridae) підряду Вивірковиді (Sciuromorpha).
Рід входить до складу підродини соневих (Leithiinae) разом з родами Chaetocauda, Dryomys, Eliomys, Myomimus та Selevinia. Інколи цей рід відносять до номінативної підродини вовчкових (Glirinae), до якої відносять роди Glirulus та Glis.
Рід містить єдиний сучасний вид, але низку викопних. Типовий вид роду: Mus avellanarius L., 1758 — ліскулька руда.
Цей рід гризунів є одним з найпопулярніших об'єктів зоологічних описів і лідером за кількістю вернакулярних назв серед усіх ссавців фауни України. Він відомий під такими назвами (за[3]):
- ліскогриз, ліскуля, ліскулька (Грінченко, 1907/1997), ліскулька, лускгорішок (Шарлемань, 1920), ліскулька, лускорішок (Шарлемань, 1927), ліскулька (Храневич, 1925; Підоплічко, 1937), вовчки горішкові (Мигулін, 1938), соня, вовчок, ліскулька (Татаринов, 1956), вовчки горішникові (Корнєєв, 1952, 1965), ліщинова соня (Маркевич, Татарко, 1983), вовчок, ліскулька (Загороднюк, Покиньчереда, 1997а; Загороднюк, 2006а), вовчок (Загороднюк, 1999, 2004; Дулицький, 2001), вовчок-ліскулька (Загороднюк, 2002а; Делеган та ін., 2005).
Забарвлення загалом вохристо-іржаве, але на череві біле. Молоді соні тьмянішого й сірішого кольору. Розміри малі: довжина тіла не перевищує 100 мм. Хвіст 60–75 мм, круглий і густо вкритий коротким (до 5 мм) одноманітним волоссям. Маса становить від 15 до 30 г. Очі примітні, чорні. Вуха малі й округлі. Лапи дуже гнучкі, пристосовані для лазіння. Зубна формула: I 1/1, C0/0, P1/1, M 3/3 = 20[4].
Ліскулька є широко поширеною в лісовій смузі Європи та суміжних районів Азії. В Альпах зустрічається до 1920 метрів. Цей вид відомий з більшості західних, центральних та північних областей України. Особливо він характерний для лісових комплексів неморального типу.
Ліскулька є солітарним видом. Ліскулька веде суто нічний спосіб життя. Удень ці тваринки сплять у сферичному гнізді, зробленому з трави, оголеної кори та моху, яке утримується липкою слиною. Гніздо має діаметр приблизно 15 см. Зазвичай гнізда розташовуються приблизно на 2 метри від землі[4].
Сплячка настає з жовтня по квітень, хоча ранню сплячку можна розпочати, якщо зовнішня температура падає нижче 16°C. Ліскульки проводять цей час у порожнистому пні, під сміттям на поверхні лісової підстилки або в покинутій норі. Зимові гнізда вистилають мохом, очищеною корою, пір’ям і травою. Під час сплячки температура тіла знижується до 0,25-0,50 градусів Цельсія, хоча нормальна температура становить від 34 до 36 градусів Цельсія[4].
Харчується квітами, комахами, горіхами, фруктами, але також їсть пташині яйця, пташенят і пилок, якщо вони легко доступні[4].
Під час сезону розмноження самці люто захищають свою територію від інших самців. Буває 1–2 виводки на рік. Народжуваність досягає піку з червня до початку липня та з кінця липня до серпня. Народжується від 1 до 7 дитинчат. Молодняк стає самостійним приблизно у віці 5 тижнів. Молодь вирощуються в гнізді, розміщеному зазвичай на пні чи в дуплі дерева[4].
Дослідження показують, що особини живуть у середньому 3 роки, наприкінці яких їхні зуби сильно зношуються. Найдовша відома тривалість життя дикої особини становила 4 роки. У неволі вони зазвичай живуть близько 4 років і до 6 років[4].
Вороги: влітку на ліскульку полюють хижі птахи Tyto alba та Falco biarmicus, а взимку ліскульку розкопують Vulpes vulpes і Sus scrofa[4].
- ↑ Amori, G., Hutterer, R., Kryštufek, B., Yigit, N., Mitsain, G., Meinig, H. & Juškaitis, R. (2008). Muscardinus avellanarius. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 29 October 2009.
- ↑ Додаток 1 до рішення обласної ради шостого скликання від 18.11.2011 Перелік видів рослин, тварин і грибів, що підлягають особливій охороні на території Сумської області. Тварини. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Загороднюк І. В., 2009: Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2017. Процитовано 29 жовтня 2011.
- ↑ а б в г д е ж Miller, S. (2004). Muscardinus avellanarius. Animal Diversity Web. Процитовано 21.01.2024. (англ.)
- Безродный С. В. Распространение сонь (Rodentia, Gliridae) на Украине // Вестник зоологии. — 1991. —. № 3. — С. 45-50. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Загороднюк І. Польовий визначник дрібних ссавців України [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]. — Київ, 2002. — 60 с. (Праці Теріологічної школи, випуск 5).
- Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2009. — № 40. — С. 147—185. [Архівовано 9 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Лозан М. Н., Белик Л. И., Самарский С. Л. Сони (Gliridae) юго-запада СССР. — Кишинев, 1990. — 144 с.
- Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1938. — 426 с.
- Рід ліскулька (Muscardinus)[недоступне посилання] // Wilson D. E., Reeder D. M. (eds). Mammal Species of the World. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2005.