Ліщинський Владислав Вацлавович
| Владислав Ліщинський Владислав Вацлавович Ліщинський | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Бригадний генерал | |||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||
| Народження |
1976 Чоп, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР | ||||||||||
| Національність | українець | ||||||||||
| Alma Mater | Київське вище танкове інженерне училище і Національний університет оборони України | ||||||||||
| Військова служба | |||||||||||
| Приналежність |
 Україна | ||||||||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||||||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||||||||
| Командування | |||||||||||
| |||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||
| |||||||||||
.svg){kind=small}
Владислав Вацлавович Ліщинський (нар. 1976, м. Чоп, Закарпатська область) — український воєначальник, бригадний генерал Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2018).
Під час повномасштабного російського вторгнення 2022 року командував обороною Миколаївщини.
Життєпис[ред. | ред. код]
Владислав Ліщинський народився 1976 року у місті Чопі, нині Чопської громади Ужгородського району Закарпатської области в сім'ї військовослужбовців.
Середню освіту здобув у Бердичеві, потім вступив на танковий факультет Київського вищого танкового інженерного училища, який закінчив з відзнакою.
Був командиром взводу, роти, заступником командира і командиром батальйону. Згодом із золотою медаллю закінчив Академію Збройних сил України (нині Національний університет оборони України імені Івана Черняховського).
Командував 36-ю окремою бригадою берегової оборони Військово-морських сил України у Криму, в одеську бригаду переведено у 2013 році.
У 2014—2015 роках командував 28-ю окремою механізованою бригадою імені Лицарів Зимового походу.
Учасник бойових дій на сході України. 3-4 липня 2015 року провів успішну оборону Мар'їнки на Донеччині. 28 ОМБр тоді вдалося знищити велике угрупування російських військових.
2015 року став заступником командувача оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України[1].
Згодом призначений заступником командувача оперативно-тактичного угруповання «Луганськ».
2020 року закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. За багаторічною традицією Надзвичайний і Повноважний Посол Великої Британії та Північної Ірландії в Україні Мелінда Сіммонс вручила найкращому випускнику оперативно-стратегічного рівня полковнику Владиславу Ліщинському перехідний меч королеви Великої Британії[2].
Нині — начальник штабу — заступник командувача військ оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних сил України.
10 березня 2022 року отримав звання «бригадний генерал» за надзвичайно успішні дії проти російських військових у Херсонській області.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (23 серпня 2018) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків[3].
Військові звання[ред. | ред. код]
- полковник[3];
- бригадний генерал (10 березня 2022)[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Екс-командир одеської мехбригади став одним з оперативних командувань України // Думська. — 2015. — 11 жовтня.
- ↑ Степанюк, О. Хто вони, найкращі випускники Національного університету оборони // АрміяInform. — 2020. — 19 червня.
- ↑ а б Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 238/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 10 березня 2022 року № 125/2022 «Про присвоєння військових звань»
Джерела[ред. | ред. код]
- Колишньому командиру одеської Лицарської бригади достроково надали генеральське звання — за успішні дії проти нацистів у Херсонській області // Думська. — 2022. — 11 березня.
- Генштаб ЗСУ змінив відповідального за оборону Миколаївської області // Злочинності.Ні. — 2022. — 8 квітня.
- Командир одеської мехбригади — про семимісячну оборону, росіян на Донбасі та таку різну війну // Україна кримінальна. — 2015. — 24 квітня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |