Магур Юліан Миколайович

Магур Юліан
Народився	28 липня 1928(1928-07-28) Борислав
Помер	28 квітня 1994(1994-04-28) (65 років) Львів
Громадянство	Польща →  УРСР →  Україна
Діяльність	політик
Alma mater	філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Партія	ОУН

Юліа́н Микола́йович Магур (псевдо: «Марко»; 28 липня 1928, Борислав — 28 квітня 1994, Львів) — діяч ОУНз, зв'язковий УПА із закордонням, розкритий, навколо нього довго велася шпигунська гра.

Життєпис

1941 року відправлений на примусові роботи до Німеччини, після її капітуляції потрапив у табір для переміщених осіб. У деяких джерелах йдеться, що з 1944 року служив у «СС-юнаках».

Від 1948 року мешкав у Великій Британії. Став членом Союзу українців у Великій Британії (СУБ), його обрали головою осередку. Також вступив  до Спілки Української Молоді (СУМ). Обирався членом ЦК СУМу, ОУН(б), працював освітнім референтом підрайону. 

Богдан Маців та «Горислав» — керівники члени ЗЧ ОУН викликали Юліана Магура до Манчестера. Як член Закордонних Частин ОУН, на початку 1951 року зголосився до підпільної праці в Крайовому зв'язку. Закінчив вишкіл на радиста, перекинений до Польщі зі ще двома підпільниками на повітряній кулі з острова Бергольм. У 1953 році перейшов нелегально в Україну.

На той час лінія зв'язку вже була під наглядом польської СБ та КДБ, однак його не арештовують.

Радиста «Чорнота» (Мирон Матвієйко), з яким десантувався, схопило КДБ. По кількох тижнях роботи в підпіллі Юліян зорієнтувався, що довкола не все гаразд, у депеші по радіостанції повідомляє КЗ умовленим знаком, що він і оточення є під наглядом КДБ, а вже 13 грудня 1953 року заарештований.

Почалася гра спецслужб, проводив її під керунком радянських спецслужб до 1961 року.

Оперативний працівник НКВС-КДБ Ігор Купрієнко у своїх спогадах писав, що його довгий час «делікатно» виховували агенти-бойовики на легендованій «базі підпілля». Після передачі радіограми у Франкфурт про припинення зв'язку на зиму, його відразу арештували.

Досить цікавою видається версія спецслужбіста про культурний стрес як шлях до покаяння — він у своїх спогадах пише, що того ж дня Юліяна спецлітаком перекинули до Києва, і, після перегляду опери «Запорожець за Дунаєм», схвильований Магур на ранок попросив ручку та папір.

У 1958–1963 роках навчався у Львівському державному університеті — англійська філологія, вчителював у школах.

1962 року вийшла в СРСР його «покаянна» книжка — «ОУН - ярмарок по продажу шпигунів» — написана з Василем Малисевичем та Володимиром Небесним.

У радянських джерелах писалося, що він одразу перейшов до радянської влади.

Помер несподівано у Львові — мав серцеву недугу. Пам'яті його написав допис Василько Святослав «До доброї пам'яті друга Юліяна».

1996 року побачила світ книга з передмовою Святослава Василька «Про себе і КДБ розповідає „Марко“», що побачила світ у львівському видавництві «Поклик сумління».

Джерела

• У Ноттінґамі йому сниться Стецева
• Квазіенциклопедія ОУН-УПА
• ОУН — ярмарок по розпродажу шпигунів
• Одісея Василя Кука (рос.)
• «П'ята колона глобалістів» (рос.)
• Опублікована праця Олега Микулича [Архівовано 6 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Фальшивий паспорт Юліана Магура [Архівовано 15 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Громада