Майоренко Станіслав Олексійович
Майоренко Станіслав Олексійович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
2 травня 1962 Антонівка | |
Смерть |
29 жовтня 2015 (53 роки) Сватове | |
Поховання | Шполянський район | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2015 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Сухопутні війська | |
Рід військ | Інженерні війська | |
Формування | ||
Війни / битви | Війна на сході України | |
Нагороди та відзнаки | ||
|
Станісла́в Олексі́йович Майо́ренко (2 травня 1962, с. Антонівка, Шполянський район Черкаська область — 29 жовтня 2015, Сватове, Луганська область) — учасник АТО, солдат. Сапер інженерно-саперного відділення 2-ї інженерної роти 12 окремий полк оперативного забезпечення, в/ч А3814 (Новоград-Волинський). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 2 травня 1962 року в селі Антонівка Черкаської області[1][2].
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР.
У серпні 2015 року Шполянським районним військовим комісаріатом Черкаської області мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив сапером інженерно-саперного відділення 2-ї інженерної роти 12-го окремого полку оперативного забезпечення Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А3814, місто Новоград-Волинський Житомирської області)[1].
З осені 2015 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України[1].
Загинув 29 жовтня 2015 року під час пожежі, яка сталася внаслідок вибуху боєприпасів на польовому складі ЗСУ у місті Сватове, Луганська область. Разом із Станіславом загинули Тарас Ковальський та Анатолій Артеменко (тіла Артеменка та Майоренка знайшли 2 листопада)[1][2].
5 листопада 2015 року похований на кладовищі села Антонівка, Шполянський район, Черкаська область[1][3].
Залишилася мати, син (також учасник АТО) та донька.
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Майоренко Станіслав Олексійович. ukraine-memorial.org. Український меморіал. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ а б Майоренко Станіслав Олексійович. memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
- ↑ Майоренко Станіслав Олексійович - НЕБЕСНА ГВАРДІЯ. НЕБЕСНА ГВАРДІЯ. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»