Макогон Руслан Миколайович
| Руслан Макогон Макогон Руслан Миколайович | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1995 смт Віньківці, Хмельницька область, Україна | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Руслан Миколайович Макогон — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Руслан Макогон народився 1995 року в селищі Віньківці на Хмельниччині. Після закінчення загальноосвітньої школи Руслан Макогон навчався в Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, потім брав участь у бойових діях в АТО та ООС на сході України. Старший лейтенант Руслан Макогон обіймав посаду командира саперної роти 58 окремої мотопіхотної бригади. На фронті 26 січня 2021 року отримав важке мінно-вибухове поранення. Спочатку перебував на лікуванні в Харківському військово-медичному клінічному центрі Північного регіону. Тут він переніс дві операції. Коли лікувався з березня 2021 року в Київському госпіталі довелось зробити ампутацію обидвох нижніх ніг нижче колін. Майже рік, з квітня 2021-го по січень 2022 року перебував на реабілітації в Ірпінському Військово-медичному клінічному лікувально-реабілітаційному центрі. Кукси його ніг стабілізувалися і Руслан Макогон отримав постійні модулі обох стоп. Відразу після поранення він ухвалив рішення продовжити військову службу. Вже капітан Руслан Макогон повернувся на початку лютого 2022 року на свою посаду — командира інженерно-саперної роти[1][2][3] [4][5].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Данила Галицького (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тереверко, Олександр (7 вересня 2021). Поранення не вирок, або Як ветерани війни повертаються до активного життя. https://armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Шульман, Олександр (13 лютого 2022). Після реабілітації капітан, який втратив обидві ноги, командує ротою. https://armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ Мітрашко, Юна (28 лютого 2021). У зоні ООС поранено військового з Хмельниччини. Бійця прооперували у харківському шпиталі. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Гарматюк, Наталя (2 березня 2021). Поранений військовий з Віньковець перебуває у шпиталі в Харкові. https://ye.ua (укр.). Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ Котенський, Андрій (4 травня 2022). Капітан Руслан Макогон повернувся в стрій після важкого поранення. Львівський портал (укр.). Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Президент підписав чергові укази про нагородження військових. https://armyinform.com.ua (укр.). 13 квітня 2022. Процитовано 15 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 13 квітня 2022 року № 236/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |