Макс Жакоб
| Макс Жакоб Max Jacob | |
|---|---|
| фр. Max Jacob | |
_-_1934_-_Foto_Carl_van_Vechten,_Library_of_Congress.jpg) Макс Жакоб, фото Карла ван Вехтена (Carl van Vechten), 1934 | |
| Ім'я при народженні | фр. Max Jacob Alexandre[1] |
| Псевдо | Morven le Gaëlique[2] і Léon David[2] |
| Народився |
12 липня 1876 Кемпер, Фіністер, Бретань, Франція |
| Помер |
5 березня 1944 (67 років) концтабір Дрансі, Сена — Сен-Дені, Франція ·Бронхопневмонія |
| Поховання | Сен-Бенуа-сюр-Луар |
| Громадянство |
 Франція |
| Національність | єврей |
| Діяльність | поет, письменник, художник |
| Галузь | література[2], літературна критика[2], образотворче мистецтво[2] і переклад[2] |
| Alma mater | École colonialed і Правничий факультет Паризького університетуd |
| Відомі учні | Pierre Belayd |
| Знання мов | французька[3][4][…] і каталанська[2] |
| Роки активності | з 1898 |
| Напрямок | кубізм |
| Жанр | роман |
| Конфесія | католицька церква |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
| |
Макс Жако́б (фр. Max Jacob; 12 липня 1876, Кемпер, Фіністер, Бретань, Франція — 5 березня 1944, концтабір Дрансі, Сена — Сен-Дені, Франція) — французький поет і художник єврейського походження.
Біографія[ред. | ред. код]
Макс Жакоб походить з родини німецьких євреїв, що в 1825 році переселилися з Саарбрюкена в Бретань.
У 1890—91 роки проходив курс лікування Жан-Мартена Шарко.
Починаючи від 1897 року проживав у Парижі, публікуючись у численних виданнях як художній критик під псевдонімом Леон Давид.
У 1901 році заприятелював з Пабло Пікассо, а у 1904 році ввійшов у коло інтелектуалів і митців Ґійома Аполлінера, познайомився з Амедео Модільяні, Жоржем Браком, Андре Дереном, Анрі Руссо тощо.
У 1915 році Макс Жакоб вихрестився у католики.
В 1921—28 і 1936—44 роках жив у бенедиктинському монастирі Сен-Бенуа-сюр-Луар.
24 лютого 1944 як єврея і гомосексуала його було арештовано гестапо й ув'язнено в тюрьмі Орлеана, а потому відправлено до концтабору Дрансі, де за декілька днів він помер від запалення легенів.
Брат і сестра Жакоба так само загинули в нацистських концтаборах.
Творчість і визнання[ред. | ред. код]
Макс Жакоб починав з книжок для дітей («Історія короля Кабула», 1903), неодноразово звертався до бретонського фольклору. Поезія Жакоба, сповнена гротеску і словесних розіграшів, є близькою до кубізму і сюрреалізму.
На вірші Жакоба писали музику Ерік Саті, Франсіс Пуленк, Анрі Соге. Відомі портрети поета пензля Модільяні, Пікассо, Кокто.
У 1949 році рештки Макса Жакоба були перенесені на цвинтар у Сен-Бенуа-сюр-Луар, а в 1960 році його офіційно було зараховано до поетів, що загинули за Францію. Ім'я Макса Жакоба накреслено на меморіальній дошці письменникам, полеглим упродовж 1939—45 рр., у меморіальному комплексі Пантеон у Парижі.
Твори[ред. | ред. код]
- Saint-Matorel (1911, ілюстрації Пікассо)
- La Côte (1911)
- Œuvres burlesques et mystiques de Frère Matorel (1912, ілюстрації Дерена)
- Le Siège de Jérusalem‚ grande tentation céleste de Frère Matorel (1914, ілюстрації Пікассо)
- Le Cornet à dés (1917)
- Le phanérogame (1918, роман)
- La Défense de Tartufe (1919)
- Cinématoma (1920)
- Le laboratoire central (1921)
- Le Roi de Béotie (1921)
- Le Cabinet noir (1922)
- Art Poétique (1922)
- Filibuth ou la Montre en or (1923, роман)
- Le Terrain Bouchaballe (1923, роман)
- Visions infernales (1924, вірші у прозі)
- L'Homme de chair et l'Homme reflet (1924, роман)
- Les Pénitents en maillots roses (1925)
- Le fond de l'eau (1927)
- Le tableau de la Bourgeoisie (1929)
- Rivage (1931)
- Bourgeois de France et d'ailleurs (1932)
- Morceaux choisis (1936)
- Ballades (1938)
- Derniers poèmes (1945, посмертно)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://archives.quimper.bzh/ark:/naan/a011309336190IdyA6W/dd0920ff69
- ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела та література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Max_Jacob |
- maxjacob.free.fr, біографічний сайт Макса Жакоба [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.] (фр.)
- Біографія Макса Жакоба на musee-beauxarts.quimper.fr [Архівовано 24 травня 2009 у Wayback Machine.] (фр.)
- Сайт [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.] Ассоциации друзей Макса Жакоба (фр.) (фр.)
- Жакоб в Кемпере (фр.) [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.] (фр.)
- Жакоб-художник [Архівовано 6 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Kamber G. Max Jacob and the poetics of cubism. Baltimore: Johns Hopkins Press, 1971 (англ.)
- Peyre A. Max Jacob quotidien. Paris: J. Millas-Martin, 1976 (фр.)
- Schneider J.M. Clown at the altar: the religious poetry of Max Jacob. Chapel Hill: U.N.C. Dept. of Romance Languages, 1978 (англ.)
- Rogger-Andréucci Chr. van. Max Jacob: acrobate absolu. Seyssel: Champ Vallon, 1993 (фр.)
- Mousli B. Max Jacob. Paris: Flammarion, 2005 (фр.)
- Аполлинер Г. Макс Жакоб // Аполлинер Г. Эстетическая хирургия. СПб: Симпозиум, 1999. С. 486 (рос.)
- Воробьёва-Стебельская М. Б. Моя жизнь с художниками «Улья». М.: Искусство — XXI век, 2004 (рос.)
- Креспель Ж.-П. Повседневная жизнь Монмартра во времена Пикассо (1900—1910). М.: Молодая гвардия, 2000. — ISBN 5-235-02401-Х (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Жакоб Макс // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 636. — ISBN 966-692-578-8.
Фільм[ред. | ред. код]
- Монсеньор Макс / Monsieur Max — художній телефільм — Франція, 2006; реж. Габріель Агійон; вик. головн.ролі Жан-Клод Бріалі
