Макс Жакоб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс Жакоб
Max Jacob
фр. Max Jacob
Макс Жакоб, фото Карла ван Вехтена (Carl van Vechten), 1934
Ім'я при народженні фр. Max Jacob Alexandre[1]
Псевдо Morven le Gaëlique[2] і Léon David[2]
Народився 12 липня 1876(1876-07-12)
Кемпер, Фіністер, Бретань, Франція
Помер 5 березня 1944(1944-03-05) (67 років)
концтабір Дрансі, Сена — Сен-Дені, Франція
·Бронхопневмонія
Поховання Сен-Бенуа-сюр-Луар
Громадянство Франція Франція
Національність єврей
Діяльність поет, письменник, художник
Галузь література[2], літературна критика[2], образотворче мистецтво[2] і переклад[2]
Alma mater École colonialed і Правничий факультет Паризького університетуd
Відомі учні Pierre Belayd
Знання мов французька[3][4][…] і каталанська[2]
Роки активності з 1898
Напрямок кубізм
Жанр роман
Конфесія католицька церква
Автограф
Нагороди

Макс Жако́б (фр. Max Jacob; 12 липня 1876, Кемпер, Фіністер, Бретань, Франція — 5 березня 1944, концтабір Дрансі, Сена — Сен-Дені, Франція) — французький поет і художник єврейського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Макс Жакоб походить з родини німецьких євреїв, що в 1825 році переселилися з Саарбрюкена в Бретань.

У 189091 роки проходив курс лікування Жан-Мартена Шарко.

Починаючи від 1897 року проживав у Парижі, публікуючись у численних виданнях як художній критик під псевдонімом Леон Давид.

У 1901 році заприятелював з Пабло Пікассо, а у 1904 році ввійшов у коло інтелектуалів і митців Ґійома Аполлінера, познайомився з Амедео Модільяні, Жоржем Браком, Андре Дереном, Анрі Руссо тощо.

У 1915 році Макс Жакоб вихрестився у католики.

В 192128 і 193644 роках жив у бенедиктинському монастирі Сен-Бенуа-сюр-Луар.

24 лютого 1944 як єврея і гомосексуала його було арештовано гестапо й ув'язнено в тюрьмі Орлеана, а потому відправлено до концтабору Дрансі, де за декілька днів він помер від запалення легенів.

Брат і сестра Жакоба так само загинули в нацистських концтаборах.

Творчість і визнання[ред. | ред. код]

Макс Жакоб починав з книжок для дітей («Історія короля Кабула», 1903), неодноразово звертався до бретонського фольклору. Поезія Жакоба, сповнена гротеску і словесних розіграшів, є близькою до кубізму і сюрреалізму.

На вірші Жакоба писали музику Ерік Саті, Франсіс Пуленк, Анрі Соге. Відомі портрети поета пензля Модільяні, Пікассо, Кокто.

У 1949 році рештки Макса Жакоба були перенесені на цвинтар у Сен-Бенуа-сюр-Луар, а в 1960 році його офіційно було зараховано до поетів, що загинули за Францію. Ім'я Макса Жакоба накреслено на меморіальній дошці письменникам, полеглим упродовж 193945 рр., у меморіальному комплексі Пантеон у Парижі.

Твори[ред. | ред. код]

  • Saint-Matorel (1911, ілюстрації Пікассо)
  • La Côte (1911)
  • Œuvres burlesques et mystiques de Frère Matorel (1912, ілюстрації Дерена)
  • Le Siège de Jérusalem‚ grande tentation céleste de Frère Matorel (1914, ілюстрації Пікассо)
  • Le Cornet à dés (1917)
  • Le phanérogame (1918, роман)
  • La Défense de Tartufe (1919)
  • Cinématoma (1920)
  • Le laboratoire central (1921)
  • Le Roi de Béotie (1921)
  • Le Cabinet noir (1922)
  • Art Poétique (1922)
  • Filibuth ou la Montre en or (1923, роман)
  • Le Terrain Bouchaballe (1923, роман)
  • Visions infernales (1924, вірші у прозі)
  • L'Homme de chair et l'Homme reflet (1924, роман)
  • Les Pénitents en maillots roses (1925)
  • Le fond de l'eau (1927)
  • Le tableau de la Bourgeoisie (1929)
  • Rivage (1931)
  • Bourgeois de France et d'ailleurs (1932)
  • Morceaux choisis (1936)
  • Ballades (1938)
  • Derniers poèmes (1945, посмертно)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Жакоб Макс // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 636. — ISBN 966-692-578-8.

Фільм[ред. | ред. код]