Макс фон Шиллінгс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс фон Шиллінгс
нім. Max von Schillings
Основна інформація
Дата народження 19 квітня 1868(1868-04-19)[1][2][…]
Місце народження Дюрен, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія[1][4]
Дата смерті 24 липня 1933(1933-07-24)[1][2][…] (65 років)
Місце смерті Берлін, Третій Рейх[1][4][5]
Причина смерті тромбоемболія легеневої артерії
Поховання Франкфуртський головний цвинтарd
Громадянство Німеччина
Професії диригент, композитор, музичний педагог, викладач університету, педагог
Освіта Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Вчителі Caspar Joseph Brambachd
Відомі учні Anna Cramerd і Вільгельм Фуртвенглер
Жанри опера
Заклад Мюнхенська вища школа музики і театру
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Макс фон Шиллінгс (нім. Max von Schillings; 1868 Дюрен — 1933, Берлін) — німецький композитор, диригент, театральний режисер і музичний педагог; член Націонал-соціалістичної робітничої партії; брат фотографа Карла Георга Шиллінгса[de]. Автор опери «Мона Ліза[de]».

Біографія[ред. | ред. код]

Макс Шиллінгс народився 19 квітня 1868 року в місті Дюрен (Північний Рейн-Вестфалія), недалеко від кордону з Бельгією та Нідерландами. Закінчив гімназію в Бонні, де крім іншого взяв перші професійні уроки музики у К. Брамбаха і О. Ф. Кенігслева[6] .

Вивчав право, філософію, літературу й історію мистецтв в університеті Мюнхена, але Ріхард Штраус, побачивши в ньому величезний талант, переконав молоду людину присвятити своє життя музиці[7].

Серед творів написаних Шиллінгсом до Першої світової війни найбільш відомі опери «Ingwelde» (1894) і «Der Pfeiffertag» (1899); симфонічний пролог до «Oedipus», симфонічні фантазії «Meergruss», «Seemorgen», «Zwiegespr äch», «Abenddä mmerung»[8].

У 1908 році Шиллінгс працював в місті Штутгарті у Вюртембергського князя в чині генерал-музик-директора, який і подарував йому титул дворянина[7].

З 1910 по 1920 рік обіймав посаду голови Всенімецької музичної спілки[7].

У жовтні 1911 року він був призначений почесним доктором філософії на філософському факультеті в Університеті міста Гейдельберга.

У 1919 році Макс фон Шиллінгс диригував Берлінським філармонічним оркестром на прем'єрі скрипкового концерту Курта Аттерберга.

З 1919 по 1925 рік Шиллінгс — головний диригент Берлінської державної опери.

Починаючи з 1926 року Шиллінгс керував музичними «Лісовими фестивалями» в Сопоті.

З 1932 року до самої смерті займав посаду президента Прусської академії мистецтв в Берліні[7].

Макс фон Шиллінгс помер 24 липня 1933 року в столиці Третього рейху місті Берліні[7]. Разом зі Штраусом і Тюйє Шиллінгс вважався центральною фігурою Мюнхенської композиторської школи.

Шиллінгс відомий і як музичний педагог, серед його найбільш відомих учнів: Пауль фон Кленау, Вільгельм Фуртвенглєр[7] і Роберт Хегер, який в середині XX століття очолив Вищу школу музики і театру в місті Мюнхені.

Особисте життя[ред. | ред. код]

1 жовтня 1892 року Макс Шиллінгс одружився зі своєю кузиною Кароліною (нім. Kusine Caroline Josefa Peill) проте в 1923 році вони розлучилися.

11 червня 1923 року в Шарлоттенбурзі Шиллінгс знову вступив в шлюбний союз разом з оперною співачкою Барбарою Кемп (нім. Barbara Kemp; 1881—1959).

Деякі твори[ред. | ред. код]

Опери[ред. | ред. код]

На честь опери Шиллінгса «Інгвельде» та її героїні названий астероїд (561) Інгвельда, відкритий в 1905 році німецьким астрономом Максом Вольфом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11875503X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Max von Schillings — 2010.
  4. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. (unspecified title) — С. 6521.
  6. Музичний словник. 2008 рік.[недоступне посилання з Октябрь 2019][недоступне посилання]
  7. а б в г д е ж О. Т. Леонтьєва., Музична екциклопедія, Москва: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Редакція Ю. В. Келдиша (1973—1982 рік).
  8. Шиллінгс, Макс // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література[ред. | ред. код]