Малєєв Павло Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малєєв Павло Терентійович
Народився 12 липня 1943(1943-07-12) (80 років)
Новомиргород
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська
Напрямок поезія, публіцистика, есеїстика

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малєєв.

Павло Терентійович Малє́єв (нар. 12 липня 1943, м. Новомиргород, Кіровоградська область) — український письменник, журналіст, краєзнавець та педагог. Член Національної спілки журналістів України (1967), Національної спілки письменників України (1995).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 липня 1943 року в Новомиргороді Кіровоградської області в сім'ї робітників.

Після закінчення у 1960 році середньої школи працював вантажником, причіплювачем і помічником комбайнера у колгоспі, лінійним монтером зв'язку.

З 1962 по 1965 роки служив у Радянській армії. Працював у редакції районної газети «Червона Зірка»

З 1967 року — член Національної спілки журналістів України.

В 1971 році закінчив філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту за фахом українська мова і література.

До 1975 року працював вчителем української мови та літератури Новомиргородської середньої школи № 2, журналістом районної газети. Згодом мешкав у Жашкові та Тетієві. Був першим редактором міської газети «Ржищів» та редактором районної газети «Кагарлицькі вісті».[1] Товаришував з Григором Тютюнником[2][3], Миколою Вінграновським, Миколою Кравчуком, Валерієм Гончаренком, Миколою Суржком, Іваном Стогнійчуком, Валентиною Козак, Миколою Славинським.

У 1986—1989 роках — вчитель української мови Кадомської середньої школи.[4]

17 січня 1995 року вступив до Київської обласної організації Національної спілки письменників України. Сприяв виданню десятків книжок молодих авторів.

У 1996—2003 роках — голова Кагарлицької районної організації товариства «Просвіта».

Автор декількох навчально-методичних посібників «Література рід­ного краю» (1997—2000), тексту гімну Ржищева.

Книги[ред. | ред. код]

  • Полудень (Кіровоград, 1992)
  • Синьоока Вись (Кіровоград, 1993)
  • Нова легенда Стрітівки (Кагарлик, 1994)
  • Балико-Щучинська гора. Букринські монологи (Ржищів, 2001)
  • Снопи з ниви життя: вибране (Київ, 2003)
  • Хліб на столі (Київ, 2006)
  • Перша ластівка. Новомиргородщина. Література рідного краю (2007)
  • Зікрачі (Миронівка, 2008)[5]
  • Там, де Роська мала сиву Рось доганя (Миронівка, 2010)
  • Висоти слави і скорботи (українські монологи) (Миронівка, 2011)

Упорядник[ред. | ред. код]

  • Дзвони Чорнобиля чутно й донині: книга-спогад (Біла Церква, 2016).

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Історія газети. Вісник Кагарличчини
  2. ↑ Там, де Роська мала сиву Рось доганя // Слово Просвіти, 03.12.2009
  3. ↑ Живе слово письменника. Кагарлицька міська рада
  4. ↑ Історія школи. КЗ КМР «Кадомська гімназія»
  5. ↑ Представлення села Зікрачі. Незборима нація

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малєєв_Павло_Терентійович&oldid=40110883