Манандян Яків Амазаспович
Яків Амазаспович Манандян (також Акоп Манандян; вірм. Հակոբ Համազասպի Մանանդյան, 10 (22) листопада 1873, Ахалціхе — 4 лютого 1952, Єреван) — вірменський історик, філолог, філософ і педагог. Один із засновників і перший ректор Єреванського державного університету, де заснував і тривалий час очолював кафедру історії вірменського народу. Академік Академії наук Вірменської РСР.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Єнський університет імені Фрідріха Шиллера в 1897 році, Санкт-Петербурзький університет у 1898 році, Тартуський університет у 1909 році.
Викладав у різних навчальних закладах:
- Ечміадзин: Духовна семінарія Геворкян (1900–1905);
- Тифліс: Перша і Друга чоловічі гімназії (1905–1907), Нерсисянська школа (1906–1907);
- Баку: Бакинський народний університет (1911–1913), Торгове училище (1915–1919).
Працював редактором «Armenische Zeitschrift» (1901–1904) та інших журналів.
З 1920 по 1930 рік працював і викладав в Єреванському державному університеті:
- 1920–1925 — один з викладачів-основоположників університету;
- 1925–1931 — професор;
- 1920 — в. о. декана історико-лінгвістичного факультету;
- 1921 — ректор;
- 1921–1923 — декан сходознавчого, потім історико-філологічного факультетів;
- 1921–1925 — завідувач кафедрою історії вірменського народу.
У 1938 році отримав ступінь доктора історичних наук, у 1939 році став академіком АН СРСР, у 1943 році — академіком Академії наук Вірменської РСР.
Наукова робота[ред. | ред. код]
Основні праці присвячені історії Вірменії стародавнього і середньовічного періодів, філології, культурі, питанням історичної географії Вірменії, торгових доріг, розмітки і літографії.
Одна з найзначніших праць — «Критичний огляд історії вірменського народу» (т. 1-3, 1945–1957).
Серед інших монографій[5]:
- «Феодалізм у стародавній Вірменії» (1934)
- «Відгадка таємниці Мовсеса Хоренаці» (1934)
- «Головні дороги стародавньої Вірменії» (1936)
- «Тигран II і Рим» (1940)
- «Месроп Маштоц» (1941)
- «Про торгівлю в містах Вірменії» (російською мовою, 1954)
Нагороди, почесні звання[ред. | ред. код]
- Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
- Заслужений діяч науки Вірменської РСР (1935).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Манандян Яков Амазаспович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г д е ж и Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 3.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Кризис национальной жизни русских армян [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Сторінка на сайті Академії наук Вірменії [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
|
- Народились 22 листопада
- Народились 1873
- Уродженці Ахалціхе
- Померли 4 лютого
- Померли 1952
- Померли в Єревані
- Поховані в пантеоні імені Комітаса
- Випускники Єнського університету
- Випускники Лейпцизького університету
- Випускники Страсбурзького університету
- Доктори історичних наук
- Доктори філософії
- Науковці Єреванського університету
- Члени АН СРСР
- Академіки НАН Вірменії
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Заслужені діячі науки Вірменської РСР
- Вірменські історики
- Вірменські філологи
- Вірменські педагоги
- Академіки АН СРСР