Маниківці
| село Маниківці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Хмельницький район | ||||
| Громада | Деражнянська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA68040150200024414 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1512 | ||||
| Населення | 1210 | ||||
| Площа | 3,688 км² | ||||
| Густота населення | 328,09 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32244 | ||||
| Телефонний код | +380 3856 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°13′25″ пн. ш. 27°12′07″ сх. д. / 49.22361° пн. ш. 27.20194° сх. д.Координати: 49°13′25″ пн. ш. 27°12′07″ сх. д. / 49.22361° пн. ш. 27.20194° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
298 м | ||||
| Водойми | річка Вовчок | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 32200, Україна, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Деражня, вул. Миру, 37 | ||||
| Карта | |||||
  Маниківці | |||||
 Маниківці | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Мани́ківці — село в Україні, у Деражнянській міській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 1210 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
На території села знайдено знаряддя праці трипільської культури[1].
Село вважається заснованим у 1512 році.
За часів Речі Посполитої належало польським магнатам Синявським та Чарторийським. У 1739 р. село було в оренді за 500 золотих у Давида Гершковича.[2] Пізніше перейшло у власність Косельських, за яких у селі було побудовано палац, закладено великий парк[3]. Також коштом п. Косельського у 1851 році у Маниківцях було споруджено капличку парафії у Михайлівці (Михайлопілі). Каплицю було закрито російською владою та 1868 року знищено[4]. У 1905 було споруджено нову каплицю.
Станом на 1885 рік у селі летичівського повіту, михалпільської волості проживало 773 мешканця, переважно римо-католицького віросповідання.
За часів радянської влади у селі знаходився рослинницько-тваринницький колгосп «Дружба народів», працювали заводи спиртовий, брикетний.
У 1959—1991 роках у Маниківцях працював майбутній єпископ Кам'янець-Подільської дієцезії Ян Ольшанський. Саме за його ініціативи у 1990 році у селі було розпочато будівництво великого Костелу Пресвятого Серця Господа Ісуса. Будівництво було закінчено у 2000 році. у 1991—1993 роках у Маниківцях працював майбутній єпископ Ян Собіло.[4]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Деражнянської міської громади.[5]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Деражнянського району, село увійшло до складу Хмельницького району[6].
Символіка[ред. | ред. код]
Затверджена 19 квітня 2018 р. рішенням № 5 сесії сільської ради. Автор — І. Д. Янушкевич.
Герб[ред. | ред. код]
У лазуровому полі срібне вістря, на якому перевите чорним терновим вінком червоне серце, що кровоточить п'ятьма червоними краплинами, увінчане золотим хрестом у полум'ї; у правому лазуровому полі золоте сяюче шістнадцятипроменеве сонце, у лівому — золотий мисливський ріжок. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша на срібній стрічці напис «МАНИКІВЦІ». Картуш обрамлений зеленими гілками із білим цвітом.
Червоне серце у терновому вінку символізує місцеву пам'ятку архітектури — храм Серця Ісуса Христа. Полум'я — символ вічності. Хрест означає пам'ять про минулі покоління різних віросповідань, які заснували поселення. Мисливський ріжок — символ назви села. Лазурові поля символізують місцеву річку Вовчок.
Прапор[ред. | ред. код]
На квадратному полотнищі з нижніх кутів до середини верхнього краю виходить білий трикутник, на якому червоне серце, яке кровоточить п'ятьма червоними краплинами, перевите чорним терновим вінком і увінчане жовтим хрестом у полум'ї; обабіч на синіх полях — жовте шістнадцятипроменеве сонце від древка та жовтий мисливський ріжок із вільного краю.
Див. також[ред. | ред. код]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Палац Косельських 19 ст. -
Костел Пресвятого Серця Господа Ісуса. -
Каплиця 1905р -
Сільський пейзаж
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (укр) . Київ: Інститут історії АН УРСР. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 18 липня 2019.
- ↑ Маниківці. Замки та храми України (укр) . Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18.07.2019.
- ↑ Жужа, Ксенія (19 Липня, 2015). Чим Маниківці манять мандрівників?. ye.ua (укр) . Медіа-корпорація «Є». Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18.07.2019.
- ↑ а б МАНИКІВЦІ. Костел Пресвятого Серця Господа Ісуса. Костели і каплиці України. Єпископ Мар'ян Бучек (Харків - Львів) & Ігор Седельник (Львів). 06.06.2012. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 18.07.2019.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Маниківці [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.].
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |