Марина Кальюранд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марина Кальюранд
ест. Marina Kaljurand
рос. Марина Ка́льюранд
 
Ім'я при народженні: рос. Марина Раевская
ест. Marina Rajevskaja
Народження: 6 вересня 1962(1962-09-06)[1][2][…] (61 рік)
Таллінн, Естонська РСР, СРСР[4][5][6]
Країна: Естонія
Освіта: Тартуський університет, Школа Флетчера права і дипломатіїd і Університет Тафтса
Партія: Помилка Lua у Модуль:Wikidata у рядку 597: attempt to concatenate local 'result' (a nil value).
Шлюб: Kalle Kaljurandd
Діти: Kaisa Kaljurandd і Kristjan Kaljurandd
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Марина Кальюранд (2021)

Марина Кальюранд (уроджена Раєвська; нар. 6 вересня 1962, Таллінн)[7] — естонська політична діячка, яка обіймала посаду міністра закордонних справ у другому кабінеті Тааві Ріваса, як незалежна політикиня. Раніше обіймала посаду посла Естонії в США, Росії, Мексиці, Канаді, Казахстані та Ізраїлі.

Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]

Народилася в Таллінні. Має латвійське та російське походження відповідно до корнів свого батька та матері.[8] Отримавши диплом середньої школи в Таллінні, вона закінчила в 1986 році Тартуський університет, де здобула ступінь магістра права.

Також закінчила естонську школу дипломатії та здобула ступінь магістра міжнародного права та дипломатії в Школі права та дипломатії університету Флетчера університету Тафтса (F95) за стипендією Фулбрайта в США.[7]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Раніше Кальюранд працювала заступником секретаря з питань юридичних та консульських питань, заступником з політичних питань, заступником секретаря з питань зовнішньоекономічних зв'язків та сприяння розвитку в Міністерстві закордонних справ.

Посол Кальюранд з президентом Росії Володимиром Путіним у 2006 році
Посол Кальюранд з президентом Обамою в Овальному відомстві в 2011 році

Кальюранд була послом Естонії в Ізраїлі в 2004—2006 роках, в Російській Федерації в 2005—2008 роках, в Казахстані в 2007—2011 роках, в Канаді в 2011—2013 роках, в США та Мексиці в 2011—2014 роках.[7]

Міністр закордонних справ[ред. | ред. код]

У липні 2015 року партія реформ Естонії висунула Кальюранда новим міністром закордонних справ після відставки Кейта Пентуса-Розиманнуса. Її перебування на посаді розпочалося 16 липня 2015 року.[9] Вона часто наголошувала на важливості ефективної спільної зовнішньої політики та політики безпеки (СЗППБ), а також європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО).

Кальюранд з Філіпом Хаммоном у 2015 році
Кальюранд з Джоном Маккейном та іншими членами Сенату США
Кальюранд із солдатами США та Естонії

Відносини з Росією[ред. | ред. код]

Міністр закордонних справ Естонії та Латвії носив жовті стрічки для підтримки Естона Ковера

Інциденти біля кордону[ред. | ред. код]

Одна з провідних естонських телепередач «Pealtnägija» повідомляла, що лише у 2015 році «російські військові літаки літали із вимкненими транспондерами 266 разів поблизу кордонів Естонії». Тоді Марина Кальюранд зробила заяву для преси, заявивши, що Росія не дала пояснень цим інцидентам. Кожен з 266 інцидентів призвів до того, що винищувачі НАТО вилетіли з Ämari для перехоплення та ідентифікації літака із вимкненими транспондерами. Кальюранд сказав, що це дуже серйозна проблема, і Естонія неодноразово вимагала відповідей від Росії. «Кожна зустріч, яку я проводив з російським послом, ми говорили про літаки з вимкненими транспондерами, які є небезпечними. Вони є загрозою для всього повітряного руху через Балтійське море», — сказала вона. Вимкнення транспондерів перетворює літак, непомітний для більшості радарів, що використовуються цивільним управлінням повітряного руху. Кальюранд сказав, що посол завжди відповідає, що повідомить Москву. «Він ще повинен дати ґрунтовну, раціональну, логічну відповідь», — додала вона.[10]

Питання радянських репарацій[ред. | ред. код]

Міністр юстиції та колишній міністр оборони Урмас Рейнсалу (IRL) підписали меморандум з двома іншими міністрами юстиції Балтії про співпрацю з метою подання вимог щодо репарацій до Росії. Тоді Кальджуран відповів, що «Міністерство закордонних справ та естонський уряд не мають наміру робити фактичні практичні кроки щодо цього».[11][12]

Договір про кордон[ред. | ред. код]

Як міністр закордонних справ, Кальюранд продовжив роботу колишніх міністрів щодо підписання договору про кордон між Естонією та Росією. Законопроєкт уряду включає два договори та окрему угоду про розмежування морських районів поблизу Нарви та Фінської затоки. Для ратифікації законопроєкту, який би встановив державний кордон між Естонією та Росією, необхідна більшість у дві третини парламенту.[13]

Президентські вибори 2016 року[ред. | ред. код]

Напередодні президентських виборів 2016 року багато опитувань свідчили про сильну підтримку Кальджурану, навіть якщо вона не оголосила свою кандидатуру. Наприклад, згідно з опитуванням TNS Emor у грудні 2015 року, 20,3 відсотка респондентів хотіли бачити її президентом, а Едгар Савісаар (12,6 відсотка) по-друге, потім Сіїм Каллас (10,6 відсотка) та Індрек Таран (9,5 відсотка)). Кальджуран був найпопулярнішим кандидатом для обох статей для всіх рівнів освіти та вікових груп та всіх категорій доходів, за винятком тих, хто заробляв 300 або менше євро на місяць.[14]

Врешті-решт Кальюранд заявив про свою зацікавленість балотуватись, але після того, як у Реформаторської партії було обрано декількох кандидатів, Кальджуран запропонував партії підтримати колишнього прем'єр-міністра Сійма Калласа у виборах до парламенту та її в колегії виборців, якщо парламент не зміг ухвалити рішення.[15] Однак Реформаторська партія вирішила підтримати Калласа і в парламенті, і в колегії виборців. Після ухвалення рішення партією Кальюранд заявила, що відступить з посади міністра закордонних справ і буде балотуватися в президенти без підтримки Реформаторської партії.[16]

Незважаючи на те, що Реформаторська партія вирішила підтримати колишнього прем'єр-міністра Сійма Калласа, опитування, проведене TNS Emor для щоденних Postimees на початку вересня 2016 року, 40 % естонців сказали, що хочуть бачити Марину Кальюранд президентом. Підтримка офіційного кандидата від Реформаторської партії Сіїма Калласа тим часом знизилася до 18 %.[17]

На виборах Кальюранд посів четверте місце із 75 голосами і не просунувся до другого туру голосування. Однак, оскільки колегія виборців не змогла ухвалити рішення між Калласом і Алларом Йокс, вибори повернулися до парламенту на черговий тур і процедура висування розпочалася заново. Заслухавши результати, Кальюранд оголосила, що більше не буде бігати.[18] Після декількох невдалих турів голосування, парламентські групи вирішили запропонувати безпартійним Керсти Кальюлайд на посаду і вона була обрана безальтернативній на 30 вересня 2016 року.[19]

Після виборів Кальджуран почав працювати радником з питань кібербезпеки в Міністерстві закордонних справ.[20]

Член Європейського парламенту[ред. | ред. код]

У червні 2018 року Калуран заявила, що приєдналася до Соціал-демократичної партії та братиме участь у виборах до Рійгікогу та Європейського парламенту у 2019 році.[21]

Кальджуран був обраний депутатом Європейського парламенту у 2019 році.[22] З цього часу вона працює в Комітеті з питань громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ. Окрім завдань комітету, вона входить до складу делегації Парламенту до Комітету з питань парламентського партнерства ЄС-Вірменія, Комітету парламентського співробітництва між ЄС та Азербайджаном та Комітету Парламентської асоціації ЄС-Грузія, а також делегації до Парламентської асамблеї Євронест. Вона також є членом Міжгрупи Європейського парламенту з прав ЛГБТ.[23]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Кальджуран розмовляє трьома мовами: естонською, російською та англійською мовами.

Вона одружена, має двох дітей — дочку Каїсу (1987 р.н.) та сина Крістіана (1992 р.н.). Її захоплення — читання, довгі прогулянки з двома собаками та бадмінтон. Вона — багаторазова чемпіонка Естонії з бадмінтону (1980—1991). Вона також є членом Естонської асоціації шотландського тер'єра.[24]

Теми, що цікавлять[ред. | ред. код]

Гендерна рівність[ред. | ред. код]

Марина Кальюранд була голосною прихильницею прав жінок. На конференції «Досягнення гендерної рівності» в Тбілісі вона сказала: «Політичні угоди та правові рамки діють — тепер країнам потрібно почати їх більш ефективно реалізовувати. Кожна людина отримує вигоду від більшої частки жінок у політиці та економіці — однакова участь пожвавить економіку та підвищить загальне задоволення».[25]

Під час свого виступу, що відбувся на саміті з питань сталого розвитку в Нью-Йорку (2015 р.), Кальюранд зазначила основні проблеми щодо гендерної рівності. «Я хотіла би використати свої короткі хвилини, щоб торкнутися однієї з найважливіших першопричин нерівності, пов'язаної з гендерними аспектами, — недостатньою освітою та недоліками в галузі сексуального та репродуктивного здоров'я та прав. Це складна справа, яку неможливо вирішити одним магічним рішенням. Пекінська платформа дій та відповідні національні та міжнародні норми не виконають своїх цілей, якщо ми не зупинимо поширеність стереотипних установок, соціальних норм і практик, які підтримують та відтворюють дискримінацію та насильство щодо жінок. Всі люди мають право на контроль і вільно та відповідально вирішувати питання, пов'язані зі своєю сексуальністю, без примусу, дискримінації та насильства — як питання соціальної справедливості. Сексуальні та репродуктивні права — це тілесна недоторканність, рівність та свобода вибору. Ми не можемо відводити погляд від того, що ці права порушуються щодня у всіх наших країнах».[26]

Кібербезпека[ред. | ред. код]

Академія електронного врядування представила Національний індекс кібербезпеки (NCSI) на Талліннській конференції з електронного врядування 31 травня. За словами Кальюранда, кібербезпека стала гарантією безпеки для країн 21 століття. «В інтересах міжнародної та національної кібербезпеки ми маємо використовувати кожну можливість для збільшення можливостей кібербезпеки країн», — сказав Кальюранд при введенні індексу. «Це в інтересах як урядів, так і громадськості. Індекс — це ще один внесок Естонії в підвищення безпеки в кіберпросторі».[27]

У 2016 році на Конференції з питань державної практики та майбутнього міжнародного права в кіберпросторі Кальюранд говорив про розвиток естонських поглядів на міжнародне право, що стосується поведінки держави в кіберпросторі. «Як юрист і як дипломат я ціную взаємодію закону та політики в міжнародному діалозі з кібербезпеки. У мене є особистий досвід складних дипломатичних зусиль для пом'якшення кібератак проти моєї країни. Важливо визнати, що ми сприймаємо кіберзагрози та можливості по-різному. Незалежно від того, наскільки чітко ми можемо бачити та розуміти точки зору один одного, важливо, щоб ми залишалися пам'ятними щодо поглядів один одного. Це відкрите і вседозволене ставлення дозволяє нам досягти стабільності та безпеки, використовуючи при цьому в повній мірі переваги технологічного розвитку та прогресу».[28]

У жовтні 2016 року Кальюран почав працювати радником з питань безпеки в Міністерстві закордонних справ. «Починаючи з 24 жовтня, я розпочну неповну роботу на посаді радника з питань безпеки в Міністерстві закордонних справ», — продовжив колишній міністр закордонних справ. «Це означає, що я залишатись представником Естонії в Групі урядових експертів з кібербезпеки ООН; я брав участь у цій робочій групі з 2014 року, незалежно від [моїх] позицій».[29]

На початку 2017 року Кальюранд був призначений головою Глобальної комісії зі стабільності кібербезпеки.[30]

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

12 квітня 2016 року відбулася зустріч Кальджуранда з міністром закордонних справ Ірану Мохаммадом Джавадом Заріфом

«Найважливіше в Естонії — це повернути свої позиції в усьому світі», — сказав Кальюранд, назвавши згодом Естонію «найбільш інтегрованою державою Північної Європи» з точки зору її участі в міжнародних організаціях. За словами Кальюранда, ця інтеграція особливо випливає з членства Естонії в Європейському Союзі та НАТО. Естонія також стає більш активною на світовій арені, намагаючись стати непостійним членом Ради Безпеки ООН з 2020 по 2021 рік".[31]

Вона також є і прихильним прихильником НАТО, часто вказуючи на його важливість у своїх виступах. «Політична єдність наших союзників по НАТО та спільне розуміння ризиків та вимог, з якими стикається альянс, були і є дуже важливими для Естонії. Ми раді, що в 2015 році безпека Естонії була помітно зміцнена за підтримки наших союзників — вони поділилися нашою оцінкою загроз і зрозуміли нас. Як зазначено в Концепції національної безпеки Естонії, НАТО, завдяки своїй трансатлантичній природі та принципу колективної оборони, є наріжним каменем європейської, а отже, і естонської, національної безпеки та оборони».[32] «При всій належній повазі до тих, хто стверджує, що НАТО» нагріває «або» провокує Росію «за допомогою наших навчань, це реальність: НАТО проводить підготовку до оборони нашої території, наших союзників і наших людей у разі нападу. Російські навчання є наступальними, імітуючи вторгнення сусідів, знищення та захоплення критичної військово-економічної інфраструктури та націлених ядерних ударів по союзникам та партнерам по НАТО».[33]

Інтеграція[ред. | ред. код]

Виходячи з двомовного виховання, Кальюранд наголосила на важливості поваги до культури та мови країни, в якій ви проживаєте.[34] Вона часто говорила про цю справу в російсько-естонських школах.

Професійна участь[ред. | ред. код]

  • Голова Глобальної комісії зі стабільності кіберпростору, березень 2017 року — поточний[30]
  • Член Консультативної ради на високому рівні CSIS Центру Ліллана та Роберта Д. Стюарта в галузі євроатлантичних та північноєвропейських досліджень, січень 2017 року — поточний[35]
  • Член Консультативної ради з глобальних та міжнародних досліджень Університету Саламанки, січень 2017 року — поточний[36]
  • Естонський експерт з кібербезпеки Групи урядових експертів з кібербезпеки ООН, 2014—2015 рр., Вересень 2016 р. — поточний
  • Головний переговорник з питань приєднання Естонії до ОЕСР, 2008—2011 роки
  • Член урядової делегації на переговорах про вступ до Європейського Союзу, голова юридичної робочої групи Договору про приєднання, 2002—2004
  • Член урядової делегації — переговори щодо угод про сухопутні та морські кордони між Естонією та Російською Федерацією, 1995—2005
  • Юридичний експерт Урядової делегації — Угода про виведення військ між Естонією та Російською Федерацією, 1992—1994 роки
  • Член засновника Естонського відділення Міжнародної асоціації права з 1996 року
  • Член-засновник WIIS-EST — Естонська філія жінок у галузі міжнародної безпеки, з 2000 року
  • Член опікунської ради Талліннського університету з 2010 року

Нагороди[ред. | ред. код]

Від президента Естонії[ред. | ред. код]

Інші[ред. | ред. код]

  • Великий Хрест командира Ордена Лева Фінляндії (2016)
  • Естонська асоціація жінок бізнесу та професійних жінок року (2015)
  • Людина року «Postimees» (2007)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.allgov.com/Appointments_and_Resignations/ViewNews/Ambassador_from_Estonia__Who_is_Marina_Kaljurand_111024
  2. http://www.allgov.com/news/appointments-and-resignations/ambassador-from-estonia-who-is-marina-kaljurand?news=843471
  3. http://www.estemb.org/news/aid-3060
  4. http://www.washdiplomat.com/index.php?option=com_content&view=article&id=2491:his-excellency-vaampampaumlino-reinart&catid=196:profiles&Itemid=229
  5. http://www.vm.ee/?q=node/12457
  6. http://shipandbunker.com/news/emea/377384-baltic-ports-will-cooperate-on-lng-bunkers
  7. а б в Minister of Foreign Affairs Marina Kaljurand. valitsus.ee. Government of Estonian. Архів оригіналу за 23 July 2015. Процитовано 22 липня 2015.
  8. Bez durakov [Архівовано 8 квітня 2020 у Wayback Machine.], interview with Sergey Korzun, Echo of Moscow (radio), June 25, 2008
  9. The Foreign Minister - Ministry of Foreign Affairs. vm.ee. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  10. Kaljurand: Moscow has not explained 'blind' flights. Popular Front of Estonia. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 травня 2020.
  11. Ministers clash over Soviet occupation reparations question. Popular Front of Estonia. 7 грудня 2015. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 29 травня 2020.
  12. Foreign minister says Estonia not intending to claim compensation for damages by occupation. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 29 травня 2020.
  13. Border treaty passes first reading in Estonian Parliament. Popular Front of Estonia. 26 листопада 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 травня 2020.
  14. Kaljurand gaining ground as most popular candidate for president. ERR. 21 грудня 2015. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
  15. Kaljurand: Make Kallas the party’s candidate in the Riigikogu. Popular Front of Estonia. 21 липня 2016. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 29 травня 2020.
  16. Marina Kaljurand steps down as foreign minister, announces presidential candidacy. ERR. 9 вересня 2016. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.
  17. Kaljurand has support of 40% of Estonian voters across parties. Popular Front of Estonia. 12 вересня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 травня 2020.
  18. Kaljurand uninterested in nominating herself again. ERR. 27 вересня 2016. Архів оригіналу за 28 вересня 2016. Процитовано 27 вересня 2016.
  19. Kaljulaid nominated for president with 90 signatures, no opportunity left for additional candidates. ERR. 30 вересня 2016. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 11 червня 2018.
  20. Kaljurand to return to Foreign Ministry as adviser. Postimees. 19 жовтня 2016. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  21. Social democrats convince Kaljurand to join. Postimees. 4 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  22. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 29 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. Members [Архівовано 14 травня 2020 у Wayback Machine.] European Parliament Intergroup on LGBTI Rights.
  24. Curriculum Vitae – Marina Kaljurand. 15 листопада 2016. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 29 травня 2020.
  25. Kaljurand: Everyone benefits from larger proportion of women in politics, economy. Popular Front of Estonia. 11 листопада 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 травня 2020.
  26. Tackling inequalities, empowering women and girls and leaving no one behind – Marina Kaljurand. 25 вересня 2015. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  27. курс, The Baltic Course - Балтийский. The cyber security index is developed by the Estonian e-GovernanceAcademy. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 29 травня 2020.
  28. Statement by Foreign Minister Marina Kaljurand at the Conference on State Practice and the Future of International Law in Cyberspace on May 5, 2016 - Ministry of Foreign Affairs. vm.ee. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 29 травня 2020.
  29. Kaljurand to return to Ministry of Foreign Affairs as cyber security adviser. Popular Front of Estonia. 18 жовтня 2016. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 29 травня 2020.
  30. а б Marina Kaljurand – GCSC. cyberstability.org. Архів оригіналу за 12 травня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  31. Former foreign minister of Estonia discusses her country’s future. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  32. Annual address on foreign policy to the Riigikogu – Marina Kaljurand. 11 лютого 2016. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  33. Estonia needs NATO’s help against Russia. The Washington Post. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 29 травня 2020.
  34. Kõne konverentsil "Eesti keel ja kultuur maailmas" – Marina Kaljurand. 29 червня 2016. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  35. CSIS Establishes High-Level Advisory Council to the Lillan and Robert D. Stuart Jr. Center in Euro-Atlantic and Northern European Studies - Center for Strategic and International Studies. csis.org. Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  36. We are proud to announce the incorporation of Ambassador Marina Kaljurand to our Think Tank. 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 29 травня 2020.