Маркгрефлерланд
Маркгрефлерланд (нім. Markgräflerland) — регіон у землі Баден-Вюртемберг на крайньому південному заході Німеччини; межує з Францією на заході та Швейцарією на півдні .
У різних аспектах різні регіони називаються «Маркгрефлерланд»: [1]
- Історична територія, яка мала названа «Маркгрефлерланд»,[2] простягається на південний схід до Візенталя[en] та мала ексклави на північ від Бад-Кроцінгена. Він був створений 8 вересня 1444 року шляхом злиття володінь Роттельн, Баденвейлер[de] та ландграфства Заузенбурга[de][3] і належав маркграфам Гахберг-Заузенбергам[de], гілці дому Баден, а після їх вимирання — маркграфам Бадену, пізніше маркграфам Баден-Дурлаха. Реформація закріпилася тут в 1556 році, зробивши його протестантським островом у римо-католицькій Передній Австрії.
- Рейнська рівнина Маркгрефлер від Вайля до Нойенбурга або Рейнська рівнина Маркгрефлер від Нойенбурга до Брайзаха, а також Маркгрефлер-Гюгелланд.
- Виноробна зона з позначенням походження «Маркгрефлерланд» простягається від Високого Рейну до Фрайбург-ім-Брайсгау
Географія[ред. | ред. код]
У сьогоднішньому розумінні термін Маркгрефлерланд насамперед належить регіону Верхній Рейн з виноградниками на південь від Фрайбург-ім-Брайсгау до Базеля. Історично північна межа регіону проходить приблизно за 20 км на південь від Фрайбурга по лінії від Гайтерсгайма до Зульцбурга вздовж Зульцбаха[de]. [4] Далі межа прямує Рейном: на півдні біля Кляйнбазеля[de] до Швейцарії, на заході до Ельзасу (Франція); на сході обмежена Шварцвальдом.
Таким чином, регіон містить передусім південно-західні передгір'я Шварцвальду з його передгірною зоною[de] до рівнини Рейну, Кандерталь[de] і нижній і середній Візенталь[de]: там, де він відкривається до долини Верхнього Рейну, знаходиться Леррах, найбільше місто в Маркгрефлерланді, яке також відоме як «столиця» регіону. Найбільшими висотами є Блауен[de] (1165 м), Гое-Мер[de] (988 м) і Тюллінгер-Берг[de] (460 м).
Більшими річками та струмками є Візе, Кандер і Клембах (Мюльгайм/Обервайлер).
Геологія[ред. | ред. код]
Східна частина Маркгрефлерланда частково лежить у Шварцвальді, який складається зі старого гірського хребта з гнейсовою основою та гранітними частинами, а на заході переходить у горбисту місцевість Маркгрефлер-Гюгелланд[de] [5], яка займає місцеву передгірну зону, з родючим, лесовим ґрунтом. Прикладом передгірної зони є культурний ландшафт Еггенерталя[de] на схід від Шлінгена. У цій долині переважно вирощують фрукти. Вона розташована між долиною Рейну на сході, пологими пагорбами на півдні та півночі та Високим Шварцвальдом[de] на сході.
Західна частина — Маркгрефлер-Райнебене [6] з нижньою терасою та Рейнською низовиною, які містять лесові ґрунти, що переходять у піщано-гравійні ґрунти в напрямку до Рейну. Геологічно це утворення є залишком рифтової долини і алювіальною лесовою ділянкою річкової долини. Через геологічну активність під час утворення рифтової долини у долині Верхнього Рейну та пов’язаної з нею геотермальною активністю, яка все ще присутня, у Маркгрефлерланді виникли термальні джерела. У долинах Шварцвальду є родовища срібної та свинцевої руд.
Клімат[ред. | ред. код]
Маркгрефлерланд має сприятливий клімат через Бургундську браму, і його часто називають Тосканою Німеччини.
Тривалість сонячного сяйва вище середнього понад 1700 годин на рік (у середньому в Німеччині: 1541 година) робить регіон із середньорічною температурою 10,8 °C одним із найсонячніших і найтепліших районів у всій Німеччині. Теплі південно-західні вітри, що дмуть через Бургундську браму, є причиною того, що в Маркгрефлерланді весна часто починається на три тижні раніше, ніж у решті Німеччини. Західні схили гір Шварцвальд також призводять до того, що дощові хмари з Атлантики приносять достатньо вологи в Маркгрефлерланд для виноробства. Водночас Шварцвальд утворює ефективний гірський бар'єр проти надто холодних вітрів взимку і, таким чином, сприяє м'якому клімату цілий рік.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Badische Zeitung: Neues Bronzerelief in Müllheim erklärt das Markgräflerland. 7. April 2023, abgerufen am 8. April 2023.
- ↑ [https://nbn-resolving.org/urn:nbn:de:bvb:355-ubr08123-7 Joseph Bader: Die Markgräfler. In: Badische Volkssitten und Trachten. Sechstes Heft. Karlsruhe, im Kunstverlag. 1844. S. LXVI–LXXIII. Digitalisat der BLB Karlsruhe „Unter dem Markgräfler–Lande versteht man die ehemaligen Herrschaften Sausenburg, Röteln und Badenweiler, welche den südwestlichen Breisgau umfassten, und mit der im Norden desselben gelegenen Herrschaft Hachberg die „Obere Markgrafschaft“ bildeten.“ Der Historiker Jan Merk kommt zu dem Ergebnis, dass dies die erste Nennung dieses Begriffs ist. Volker Münch: Das Müllheimer Stadtfest ist eröffnet. In: Badische Zeitung vom 25. Juni 2022 s. Wörner S. 62.]
- ↑ s. Wörner S. 62.
- ↑ Badische-zeitung.de, Leserbriefe, 29. Oktober 2010, Werner Schäffner: Die historische Grenze ist der Sulzbach (28. August 2011).
- ↑ Naturraumsteckbriefe der LUBW, siehe 201: Markgräfler Hügelland (PDF; 6,4 MB; Hinweise)
- ↑ Naturraumsteckbriefe der LUBW, siehe 200: Markgräfler Rheinebene (PDF; 6,9 MB; Hinweise)
Література[ред. | ред. код]
- Geschichtsverein Markgräflerland (Hrsg.): 550 Jahre Markgräflerland. Jubiläumsband der Zeitschrift Das Markgräflerland, Band 2 / 1994, Schopfheim 1994. Digitalisat der UB Freiburg
- Hans Jakob Wörner: Das Markgräflerland – Bemerkungen zu seinem geschichtlichen Werdegang. In: Das Markgräflerland 2/1994, S. 56–69. Digitalisat der UB Freiburg
- Markus Kutter: Was ist das Markgräflerland? Ein historischer Kurzbericht. In: Das Markgräflerland, Band 1/2006, S. 91–95 Digitalisat der UB Freiburg
- Dietrich Krafft: Das Markgräflerland, der Breisgau und die angrenzenden Gebiete. Ausgabe in zwei Bänden. Band 1: Geschichte in Kurzform; Band 2: Bildband. Münster 2009
