Марков Микола Анатолійович
| Марков Микола Анатолійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 серпня 1960 Червонопартизанськ |
| Помер |
17 травня 2016 (55 років) Київ |
| Громадянство |
 Україна |
| Нагороди |
 |
Мико́ла Анато́лійович Ма́рков (1960—2016) — український громадський діяч та волонтер.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився 1960 року в селі Красний Партизан Свердловського району Луганської області; здобув вищу освіту. Довший час мешкав у селі Калинівка Макарівського району, згодом переїхав у П'ятигори (Тетіївський район)[1]. Член Народного Руху часів В'ячеслава Чорновола.
Учасник Помаранчевої Революції. Коли розпочалася Революція Гідності, не залишився осторонь — з перших днів був у Києві. В грудні 2013 року обраний сотником 27-ї сотні Самооборони Майдану — «Дядь Коля». Сотня охороняла периметр навколо будинку Профспілок. Йому створити одну з найсильніших сотень Самооборони Майдану.
Після Революції Гідності був одним із тих, хто формував добровольчий батальйон «Айдар». Організував збір коштів на придбання реанімаційного автомобіля «швидкої допомоги», який передав бійцям 2-ї роти батальйону «Айдар».
Заснував громадську організацію «Спілка учасників, ветеранів, інвалідів АТО та бойових дій».[2] Після Майдану у Миколи Маркова боліло серце та легеня. Побратими взялися рятувати командира; з'ясувалося, що Ізраїль ладен узяти на операцію — потрібно 20 тисяч євро. Звертатися по допомогу сам не став — це зробили побратими. Але коштів не вистачало.
Помер 17 травня 2016 року під наркозом на операційному столі в Києві. З Миколою Марковим попрощалися 18 травня біля Стели на Майдані Незалежности[3]. Похований в П'ятигорах Тетіївського району.
Нагороди[ред. | ред. код]
- після смерті Миколи Маркова 27-й сотні присвоїли його ім'я
- орден «За мужність» III ступеня (посмертно; 2019)[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Марков Микола Анатолійович — мажоритарка 200. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
- ↑ Благодійний медичний фонд «Лелеко». Ми завжди відкриті для будь-якої співпраці. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 6 вересня 2021.
- ↑ Це болісна втрата для майданівців, але не для нинішньої влади. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
- ↑ Указ Президента України 39-2019. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сотник Майдану [Архівовано 6 вересня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |